fbpx
Життєві історії
В неділю ми зібралися на святкування маминого ювілею, а вона і каже, так, мовляв, ми вже не молоді, старших дітей житлом забезпечили, тепер прийшла черга і Олежика подумати. Наш будинок йому дістанеться, я вже й документи необхідні підготувала. Я сиділа за столом і нічого не їла, така образа підступила, що не передати. Чому мама вирішила зробити таку різницю між дітьми, і чи впевнена вона, що в старості Олег і його дружина її обійдуть? Може, вона ще прийде до мене, єдиної доньки

Моїм батькам по 65 років, днями мама святкувала свій ювілей і оголосила нам, що вони з батьком вирішили залишити свій будинок Олегу. Нас в сім’ї троє дітей: я найстарша і є ще два брата. Наймолодший, Олег, – пізня дитина.

На нас із середнім братом мама зовсім не звертає уваги, тільки дзвінки для пристойності раз в тиждень. А з молодшим носиться як з писаною торбою. До слова, йому уже майже тридцять років. Сім’я, дитина. Але дуже вони люблять залізти в борги, як то кажуть, «очі завидющі». А мама їм повністю допомагає, працює на двох роботах, плюс пенсія. А сама сидить впроголодь. Ще й нас докоряє, мовляв, «близьким потрібно допомагати».

А я не збираюся годувати сім’ю брата. Якби мамі – будь ласка, але вона все відносить туди. А нам, значить, і не обов’язково чимось допомогти. Що заробили, на це і живемо. І тому просто прикро, якщо вони в боргах, то їм все, а ми раз накопичуємо по копієчки, то і, виходить, допомога нам не потрібна. При цьому ми теж не шикуємо, живемо від зарплати до зарплати.

Колись мій батько працював на хорошій посаді, грошей у нас було багато. Коли я виходила заміж, мені на весілля подарували однокімнатну квартиру, в якій ми досі і живемо. Вже який рік збираємо на розширення, але ніяк не виходить. У мене он донька вже зовсім доросла, 20 років, треба думати вже про неї.

Середньому брату теж батько купив однокімнатну квартиру, коли той одружувався. Але Віктор добре заробляє, вони з дружиною вже давно живуть у власній трикімнатній квартирі.

Олег одружився нещодавно, привів дружину в батьківський будинок. До слова сказати, будинок у нас великий, в два поверхи, батько його для себе кілька років будував. Я була впевнена, що цей будинок разом з великою земельною ділянкою, що біля нього, батьки поділять в свій час чесно між нами трьома.

І тут в неділю ми зібралися на святкування маминого ювілею, а вона і каже, так, мовляв, ми вже не молоді, старших дітей житлом забезпечили, тепер прийшла черга і Олежика подумати. Наш будинок йому дістанеться, я вже й документи необхідні підготувала.

Сказати, що я була ошелешена, це не сказати нічого. Як мама може вважати, що моя однокімнатна квартира і цей величезний будинок – це рівноцінний спадок? Та Олег жодного дня нормально на роботі не працював, і таку ж дружину собі знайшов. Сидять обоє у батьків на шиї. Мама в свої 65 років змушена на двох роботах працювати, щоб всіх їх утримати (батько через стан здоров’я уже не працює).

Я сиділа за столом і нічого не їла, така образа підступила, що не передати. Чому мама вирішила зробити таку різницю між дітьми? І чи впевнена вона, що в старості Олег і його дружина її обійдуть? Може, вона ще прийде до мене, єдиної доньки?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page