– В неділю ми на тебе чекаємо, мамо. Владислав шашлик посмажить, посидимо по-домашньому, – каже мені дочка.
Я дещо здивувалася такому запрошенню, але погодилася, сказала, що добре, приїду відразу після церкви.
– Знов грошей хочуть, – бурчить Микола, який все чув.
Микола – мій чоловік, який зараз живе зі мною, відколи я з Греції з заробітків повернулася.
Він не любить ходити до моєї дочки в гості, та й якщо чесно, його Вероніка з Владиславом і не запрошують. Ми з ним вже більше року разом, але ладу в родині немає, так я і розриваюся між двох вогнів.
Дочка моя з самого початку була проти, не хотіла щоб я в 62 роки ще заміж виходила.
А Микола вважає, що моїм дітям від мене лише грошей треба, і дуже мене шкодує. Так і живемо.
В Греції я була 14 років. Перше, що я зробила, це відбудувала будинок в селі. Зробила справжній палац. Там зараз і живе дочка з зятем.
А для себе я невелику квартиру придбала, і вирішила, що буду жити окремо, навіщо дітям під руками крутитися, заважати? Дочка з зятем наче непогано живуть, усе у них до ладу, і нехай.
Купила я квартиру, дочка зраділа. Я просила зятя, щоб з ремонтами допоміг, бо він знається у цій справі, але він сказав, що має багато роботи і не має часу для мене, порадив мені знайти майстрів, які роблять все «під ключ».
Так я і зробила, одна знайома порадила мені хороших майстрів, які у неї ремонт робили, і я їх теж замовила до себе.
Так я познайомилася з Миколою, він у них був головний, всі фінансові питання я вирішувала з ним.
Слово за слово і ми з ним дуже зблизилися. Він мій ровесник, давно розлучений, має великий добротний будинок в селі.
Поки ми ремонт закінчили, Микола мені пропозицію зробив, і я погодилася.
У дочки дозволу не питала, а виявляється, треба було. Вона як почула те, що я заміж хочу виходити, то зчинила великий галас.
Але слухати її я не стала, бо за свої 60 років я жіночого щастя так і не зазнала, лише обовʼязки і робота, а життя минає як сон.
З батьком Вероніки я розлучилася коли вона ще маленькою була, він пішов до іншої, а мені довелося ростити дитину самій.
І дочка все прекрасно знає і розуміє, та все одно стала проти мого щастя.
Ми з Миколою розписалися, дочка певний час на мене ображалася, але потім сама мені зателефонувала і попросила, щоб я до них в гості приїхала, але попередила, щоб я була без Миколи.
Я зраділа, поїхала, а вона мені каже:
– Мамо, дай тисячу євро.
Дала. А потім ще 300, 500, 100. Дочці постійно на щось треба гроші.
Микола все бачить, і нервує. Каже, що я так всі запаси, які відклала на старість, дочці віддам.
У мене є ще тисяч 15 євро, я за них збиралася в старості жити, щоб нічого ні у кого не просити. Але Микола каже, що дочка їх у мене витягає, тому пропонує купити нам машину, щоб в село до нього автобусами не їздити.
Дочка проти. Я прийняла її запрошення, прийшла цього разу в неділю, і вона знову попросила у мене грошей, цього разу 2 тисячі євро. Вероніка хоче з дітьми на відпочинок в Єгипет полетіти.
Я не дала грошей, сказала, що мені подумати треба.
Питаю поради, що мені робити? Не мала би грошей, не мала би проблем.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
