З перших днів нашого знайомства з свекрухою, я відчувала, що не подобаюся їй, хоча видимих причин для цього не було.
Прямо в очі вона не висловлювала мені ніяких претензій, але всім своїм виглядом вона показувала, що її єдиний син міг би вибрати собі за дружину і когось кращого.
Ми одружилися, стали жити окремо, невдовзі один за одним у нас народилося двоє дітей. Та навіть це не змінило ставлення свекрухи до мене.
Мама мого чоловіка живе недалеко від нас, тому іноді ми на вихідних заїжджаємо до неї в гості.
Якось в неділю ми з чоловіком їздили в супермаркет робити закупки, але перед тим відвезли дітей до свекрухи.
Закупившись в магазині, ми повернулися до неї, якраз встигли на обід. Мама приготувала борщ і вареники, все було дуже смачно.
Певну кількість продуктів чоловік залишив своїй мамі, ми ще трохи поговорили і стали збиратися додому.
Гарно подякувавши свекрусі за все, ми пішли додому. Біля машини я зрозуміла, що свій iPhone я забула у неї на дивані.
Чоловік з дітьми залишився в машині, а я піднялася сходами, щоб забрати телефон.
Свекруха живе на п’ятому поверсі, я дійшла до третього і випадково почула її розмову з сусідкою.
Вона не вибираючи слів скаржилася сусідці, яка погана невістка їй дісталася. За словами свекрухи я і не красива, і робити нічого не вмію, і дружина погана, і мама ніяка.
Я стояла як вкопана і все це слухала. За ці кілька хвилин в мене перед очима пронеслося кілька років з моменту нашого знайомства, і за весь цей час я не могла пригадати жодного моменту, коли я чимось її образила.
Тому я відверто не розуміла, за що вона зі мною так?
Першою моєю реакцією було вибігти на поверх вище і сказати їй все, що накопичилось в мене в душі.
Але потім я сама себе зупинила, згадала, що ця людина – мама мого чоловіка і бабуся моїх дітей.
Що доброго буде з того, якщо я зараз з нею посварюся на все життя? Чи додасть це щастя і радості в мій шлюб?
Тому я стала підніматися сходами, але так гучно, щоб було чутно.
Свекруха почула кроки і відразу припинила розмову.
Я вийшла, усміхнулася, привіталася з сусідкою і пояснила, що я забула свій телефон.
А ще, я забула подякувати мамі за її любов і турботу про нас.
Повірте, ці слова я говорила щиро, без всякого сарказму – я подякувала свекрусі, обійняла її, і запросила на наступну неділю до себе в гості.
Хтось з нас двох в цій ситуації мав бути мудрішим, і я вирішила зробити саме так.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.