fbpx
Життєві історії
В неділю до мене зателефонувала мама колишньої невістки і давай скаржитися мені на сина. Я свасі так і сказала – ну а чому мій син має піти в нікуди з валізою? Квартиру ж вони разом купували, а те, що життя не склалося – хто ж у цьому винен

Свою невістку Людмилу я любила і ніколи зайвого слова їй не сказала. Хто ж винен, що вони з моїм сином вирішили розлучитися. Навіщо тепер мені забороняти з внуками бачитися?

Після їхнього розлучення уже рік минув. Спочатку ми з Людмилою начебто нормально спілкувалися. Я дзвонила їй час від часу, дізнавалася, як діти. А тут дивлюся, перестала вона слухавку від мене брати. На вулиці випадково з нею зустрілися, вона з дітьми була. Я до неї, а вона онуків за руки схопила і в іншу сторону, від мене. Ситуація була не з приємних.

Я зрозуміла, що вона образилась на мене, але не зрозуміла – за що. Запитала сина, а він тільки плечима знизав.

Сина я не виправдовую, розлучилися вони з його ініціативи, бо він «покохав іншу жінку». Я пробувала вплинути на його рішення, вмовляла не йти з сім’ї, адже там двоє маленьких дітей. Але мій 33-річний син сказав, що він уже надто дорослий, щоб мене слухати. З Людмилою він розлучився.

Розлучення невістка пережила досить важко, але достойно, зі мною продовжувала спілкуватися, дозволяла бачитися з дітьми, надсилала фотографії. А якийсь час назад раптом як відрізало, заблокувала мене всюди, а на вулиці навіть не вітається.

Я все зрозуміла в неділю, коли ввечері мені зателефонувала колишня сваха, мама Людмили. В розмові вона повідомила, що мій син квартиру ділити зібрався, а це зовсім не по-людськи, адже вона залишилася з двома дітьми.

Справа в тому, що відразу після весілля, майже дванадцять років тому, син з невісткою взяли в кредит квартиру, в якій і жили всі роки шлюбу. Кредит виплатили, народилися діти, а потім і грянуло розлучення.

Син зібрав свої речі у валізу і відправився в нове життя з коханою жінкою, а Людмила з двома дочками залишилася в їх спільній квартирі, де, власне, і живе досі.

З моменту розлучення пройшов рік, і тепер ось мій син заявив, що має намір ділити майно. Ну а що, йому теж треба якось жити далі. Половина квартири за законом належить йому, і тут нічого не вдієш.

Та й якщо по совісті, так його в цій квартирі набагато більше, ніж її. Син працював, гроші заробляв. А Людмила і працювала не так, і отримувала набагато менше завжди, навіть коли працювала. Але за законом квартира належить їм навпіл. Якщо Людмила хоче жити в ній далі, нехай платить синові його половину. Або нехай продають житло, ділять гроші, і далі вже хто як хоче. Це справедливо!

Але сваха вважає, що мій син має по-доброму відмовитися від своєї частки в квартирі і віддати все колишній дружині і дітям.

– Людмила не винна, що розвалилася сім’я. Вона ростила дітей, а ваш син в цей час дивився на сторону. І мало того, що він вийшов сухим з ​​води, у нього нова сім’я і, на відміну від колишньої дружини, ні клопоту, ні турбот, крім невеликих аліментів – так він ще і матеріальні проблеми створює колишній дружині і дітям, – скаржиться сваха.

Я свасі кажу – ну а чому він повинен піти в нікуди з валізою? Я його, звичайно, теж не виправдовую, але він кілька років працював, платив кредит, повинен хоч щось за це отримати.

Фото ілюстративне – zen.yandex.

You cannot copy content of this page