fbpx
Життєві історії
В неділю діти приїхали до мене і попросили, щоб я влітку взяла відпустку і сиділа з онуками на дачі. А вони в цей час поїдуть відпочивати з друзями. Я відмовилася, вони образилися. На прощання донька мені сказала, що вони сподівалися, що я, як і інші батьки, буду допомагати з онуками. Як вони розуміють, що у мене немає бажання сидіти з їхніми дітьми. Ні, онуків я люблю, але на відстані

Мене звати Марія Петрівна, мені 57 років. Мої діти вже дорослі. Найстарший син відразу, як отримав диплом, одружився. Я вважаю, що зарано, але нехай сам вирішує. Його обраницею стала його однокурсниця Марина. Дуже швидко вони зробили мене бабусею. Зізнатися чесно, я ще не готова няньчити внуків, адже нові члени сім’ї – нові проблеми.

Я живу одна, бо давно розлучилася. У мене є своя квартира, своє життя. Я ще ходжу на роботу, маю багато подруг і багато захоплень. Моє життя мене повністю влаштовує і поки-що я не збираюся нічого змінювати.

Тепер син щотижня приїжджає до мене і просить, щоб я сиділа з онуком всі вихідні. Мовляв, вони ж ще молоді, хочуть відпочивати, гуляти, а з дитиною не все так просто. Тому син з невісткою вирішили, що я повинна їм допомагати.

Я чудово розумію, що у молоді потреба в дозвіллі більше. Але і я не така стара – мені теж хочеться прогулятися, зустрітися з подругами, обговорити останні новини за чашкою кави. Чому я повинна возитися з онуками, коли діти самі можуть з ними впоратися. Я своїх дітей виростила, а вони нехай ростять своїх.

Потім і середній син мене порадував, сказавши, що у них з дружиною теж скоро з’явиться дитина. Кажуть, мовляв, тепер мені не буде нудно.

Так мені і так не нудно. Дозвілля на самоті – що може бути краще для бувалої мами. Мені хочеться трохи пожити на себе. Не знаю, як сказати, що компанія онуків для мене – не завжди щастя. Напевно, точно зірвуся, коли дочка теж почне залишати на мені онука чи онучку.

А в неділю вони приїхали до мене і попросили, щоб я влітку взяла відпустку і сиділа з онуками на дачі. А діти в цей час поїдуть відпочивати з друзями. Я відмовилася, вони образилися. На прощання донька мені сказала, що вони сподівалися, що я, як і інші батьки, буду допомагати з онуками.

Як вони розуміють, що у мене немає бажання сидіти з їхніми дітьми. Ні, онуків я люблю, але на відстані. Як сказати, що мені потрібно більше часу проводити одній? Склався такий стереотип, що бабусі просто зобов’язані сидіти з онуками. Ні. Це не так. Ми ще не старі, і у нас теж є своє життя.

Фото ілюстративне – pustunchik.

You cannot copy content of this page