fbpx

В наше містечко син після народження онуки почав тільки на новорічні свята приїжджати і до мене на день народження. Без сім’ї, невістка всю рідню нашу не злюбила

Син надумав одружуватися, я зраділа. Майбутня невістка мені спочатку сподобалася: закінчила університет, заробляє добре, з такою не пропадеш. Та й мені що до них, головне, щоб синові було добре.

Самі ми з маленького провінційного містечка, а коли синові 30 років виповнилося, у пошуках кращого життя він вирішив перебратися в столицю. Там із Іриною і познайомився. Через пів року привіз її до мене, показати свою наречену. Зрозуміло стало, що треба готуватися до весілля.

– Грошима допомогти не можу, можу порадою, – відразу позначила я свою позицію.

– Так, якщо порада потрібна, я вже в батьків спитаю, а грошей точно просити не збираюся, – відповіла з усмішкою майбутня невістка.

Я тоді цим словам значення не надала, зрозуміло, що рідна мати завжди ближча. А потім зрозуміла, що грошей не попросить, але й не дасть, не врятує, тільки під себе все гребти буде.

Відразу після весілля Ірина стала показувати свій характер у всій красі. Якось я попросила сина приїхати до мене, допомогти. Колись він по першому моєму дзвінку приїжджав. А тут раптом каже – вибач, мамо, не можу.

Потім на зимові свята я їх до себе покликала, ми завжди на свята збираємося разом. Приїхали, погостювали, але невістка весь час з кислим обличчям просиділа: це вона не їсть, то їй не подобається, а о 9-й вечора їй спати час.

Як потім з’ясувалося – вона вже чекала дитину. Народжувати у серпні. У сина відпустка на початку літа була, кличу на тиждень-другий у городі допомогти: вдень робота, увечері банька. А він з Іриною пішов радитись, а потім каже, що дружину залишити зараз не може, якщо потрібна допомога, я сусіду заплачу – він все зробить.

От, гадаю, виховала я помічника. Так мені прикро було, я ж сподівалася, що на старість матиму допомогу.

У серпні народилася онука. Вирішила я у вересні у гості до них навідатися. А Ірина виявляється народжувала платно: палата окрема, фрукти в меню.

– Сину, – кажу, – ну якщо у вас стільки зайвих грошей, то у матері ремонт не завадило б зробити.

Тут Ірина вирішила втрутитися в розмову:

– Ви гроші мої не рахуйте! – каже.

Ну а далі пішло-поїхало: дитині басейн треба, дитині розвивалки потрібні. Дитині треба на море щоліта. І наш Південь Ірину не влаштовує: Грецію чи Кіпр їй подавай, щоби «все включено» було.

Я говорила синові, що це вже перебір, а він мені відповідає, що зараз інший час, купа можливостей, треба дитині максимально дати. Значить, я по мінімуму дала? Дітям дати треба, а мати нехай сама в старості дає собі раду?

На батьківщину син після народження онуки почав тільки на новорічні свята приїжджати і до мене на день народження. Без сім’ї, невістка всю рідню нашу не злюбила.

Минулої осені онука в школу пішла, а невістка з роботи звільнилася. Син сказав – втомилася, хоче більше донькою займатися. Весь декрет син її годував, кілька років попрацювала, а тепер синові одному знову всіх утримувати?

Не подобається мені все це, дуже не подобається. Але що я можу зробити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page