Я у свого чоловіка друга дружина. Вийшла заміж я кілька місяців тому.
Чоловік мій відразу привів мене у свій заміський будинок.
В попередньому шлюбі у Володимира дітей не було, з дружиною вони прожили 5 років, а потім розійшлися.
Я з ним зустрілася вже після усього, тому не вважаю себе причиною їхнього розлучення.
Родом я з іншого міста, тут нікого не знаю. Володимир видався мені чоловіком з серйозними намірами, тому я і прийняла його пропозицію.
У нас є багато планів на майбутнє, ми хочемо мінімум двох діточок.
Я знала, що у Володимира є мама, яка живе в селі, але за весь цей час я жодного разу її ще не бачила.
Тому сама наполягла на нашому знайомстві, мені хотілося побачити нарешті свою свекруху.
В найближчу неділю ми зібралися і поїхали до мами чоловіка в село.
Вона виявилася чудовою людиною, світла така, позитивна. Але мама останнім часом дуже хворіє, тому і не хотіла, щоб я її бачила.
Пробули ми в свекрухи в селі два дні, стали збиратися додому. Але в мене на душі був якийсь неспокій.
Тоді я вирішила серйозно поговорити з чоловіком.
– А як ти маму в такому стані залишиш? – питаю.
– Я знову заплачу сусідці гроші, і вона за мамою подивиться, – сумно відповів Володимир.
– А навіщо нам сусідка, якщо у мами є ми. І чому, взагалі, ти не забереш маму до нас?
На цих словах чоловік на кілька секунд задумався, а потім, нарешті, до нього дійшло, про що я кажу.
– І ти не проти, щоб мама з нами жила? – аж повеселів Володимир.
– Звичайно, що ні, – обійняла я свого чоловіка. – Це твоя мама, а що може бути важливіше!
Свекруха теж відразу не повірила, що тепер вона буде жити з нами. Стала мені дякувати.
– А мені за що? – питаю. – Будинок же Вашого сина.
Виявляється, що колишня дружина Володимира дуже не любила його маму, і була категорично проти, щоб свекруха з ними жила.
Що там у них сталося, я не питала. Я роблю так, як мені підказує серце, бо знаю одне – на старість самотніми батьків залишати не можна!
Дуже сподіваюся, що мамі у нас сподобається!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.