Я ніколи не думала, що потраплю в ту саму пастку, що і більшість заробітчанок, адже мені здавалося, що я все роблю правильно.
Зараз мені 65 років, на заробітках я була 12 років, і за цей час гроші собі складала. У мене єдина доросла донька, вона давно заміжня, чоловік, начебто, її непогано забезпечував, тому я не бачила потреби якось по-особливому їм допомагати. На день народження я завжди відправляла їм по 100, а деколи і більше, євро, але на цьому все.
Два роки тому я приїхала додому і купила собі квартиру, вибрала гарний варіант в новобудові та й ще в хорошому районі. Робила ремонт довго, старанно підбирала інтер’єр, уявляла, як повернуся додому і нарешті заживу собі тим життям, про яке завжди лиш мріяла.
До тепер моя квартира була просто зачинена, ну не пускати ж мені туди квартирантів. Може вони б і платили оренду, але я боюся, що збитки можуть бути більшими, адже в квартирі абсолютно все новеньке, і недешеве зовсім.
В Італії я планувала побути ще кілька років, зараз у мене дуже добра робота, і платять багато, то ж треба ще скористатися можливістю і щось заробити собі на безбідну старість, щоб я коли повернуся, не рахувала копійки на хліб, а могла спокійно піти в магазин і придбати шматок червоної риби чи баночку ікри.
Дочка на мою квартиру ніколи не претендувала, у неї своя є. Але влітку цього року вийшла заміж і моя внучка. Інні 22 роки, вона дитину чекає. Не розумію, куди так поспішати, тут, в Італії, про заміжжя і дітей задумуються лише під 40 років, і все встигають, але вирішила не втручатися, бо це не моя справа.
Привела внучка свого чоловіка додому, і щось вони там з моєю дочкою не поділили. Зять незлюбив тещу, а теща зятя. Квартиру зняти вони не можуть, бо обоє лише недавно університет закінчили.
В надії знайти якийсь вихід, внучка зателефонувала мені в Італію і попросила, щоб я їх впустила на деякий час в свою квартиру. Я аж розгубилася від такої пропозиції. Що означає на деякий час? Вони туди заїдуть, дитина там народиться, звикнуть до хорошого життя. А я коли приїду, повинна буду їх просити з’їхати? Це ж те саме, що вигнати, вони тоді ще більше на мене образяться.
Я відмовила, внучка образилася і сказала, що такого вона від нас з мамою не чекала, адже вона в скрутному становищі, а ми не хочемо їй допомогти.
Та я з нею не згодна, на маму вона може ображатися, але я тут до чого? Я думаю про себе, і проте, якою буде моя старість, і вважаю, що це правильно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
