Я так раділа завжди за щастя своєї доньки, що не помітила, як підкралося лихо до нашої хати.
Ми з чоловіком люди не багаті, але і не бідні. В свій час мій Микола на заробітки їздив, і так ми з ним хату збудували.
Потім ми відкрили свій невеликий бізнес, бо відклали з чоловікових заробітків трохи грошей.
Зараз у нас є свій невеликий продуктовий магазин в селі, і ми з того живемо, треба відмітити – непогано живемо. Маємо і хліб, і до хліба.
Нашу єдину доньку ми вивчили в університеті на економіста. Там наша Наталя свого майбутнього чоловіка Віктора зустріла.
Майбутній зять нам дуже сподобався, ми зробили молодятам шикарне весілля.
Віктор свого житла не мав, то ж, щоб наша єдина донька не йшла в невістки, ми запропонували молодятам жити у нас, поки що-небудь не придумаємо.
Віктору ця ідея сподобалася, він казав, що у нас гарно, але зять запевнив нас, що планує наполегливо працювати, і найближчим часом придбати власне житло, мовляв, це для нього дуже принципово.
Живуть молодята у нас вже три роки, зять і справді багато працює, весь день на роботі пропадає, приїжджає додому пізно ввечері.
Все у них добре, от тільки чомусь діточок Бог їм не дає, і я бачу, як доньці від цього важко.
Але зять дочку мою любить, дуже добре до неї ставиться, і я вірю, що прийде час, і вони мені внуків подарують.
Донька від свого чоловіка багато подарунків отримує, от недавно він їй дуже красиві золоті сережки подарував.
Наталя наша ніде не працює, бо по спеціальності роботи немає, а де-небудь вона не піде. Та й поки їй немає особливої потреби працювати, адже у неї є ми, і є надійний чоловік.
А в минулий четвер зять пішов на роботу, донька в місто у справах поїхала, а я на городі поралася. Раптом на моє подвір’я зайшла молода незнайома жінка. Вона запитала, чи тут живуть Наталя і Віктор, а коли отримала від мене ствердну відповідь, то розплакалася, і стала мені розповідати, чого вона прийшла до мене.
Дівчина сказала, що її звати Ліля, і що вона певний час зустрічалася з Віктором, бо не знала, що він одружений. А тепер вона дитину чекає, і просто не знає, що їй робити.
Я її вислухала уважно, і навіть спочатку не повірила, що все це може бути правдою, але Ліля показала мені в телефоні їхню переписку з Віктором.
Я дала дівчині 10 тисяч гривень, і сказала, щоб вона їхала додому, а далі ми щось разом придумаємо.
Так, я готова платити їй, аби лише не зруйнувалося щастя моєї доньки. Я впевнена, що Наталя моя просто цього не переживе, тому зроблю все, щоб вона про це ніколи не дізналася.
Про цю пригоду я розповіла лише своєму чоловікові, і він мене не підтримав, засудив мій вчинок, насварив навіть. Чоловік вважає, що рано чи пізно шило з мішка таки вилізе, і тоді буде ще гірше.
Що тепер робити? Я зовсім заплуталася. Єдине, чого я прагну, щоб моя донька була щасливою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.