fbpx
Життєві історії
В минулу суботу ми всією сім’єю поїхали на дачу, зайшла розмова про город і я зрозуміла, що і цього року нічого не зміниться, бо свекруха вважає дачу своєю і нічого не дає мені садити. У неї там строгий порядок: тут – грядки, тут – квіти, там – галявина. Найцікавіше, що останнє слово мало б бути за чоловіком, адже він власник, але він вирішив не втручатися в наші розборки, і сказав, щоб ми розбиралися самі

Ми з чоловіком живемо в місті. У нас троє дітей: старшому сину – 10, середній доньці – 6, молодшому – 3 роки. Живемо ми окремо, але батьки чоловіка нам дуже допомагають.

У нас є дача. Все літо з дітьми і свекрухою ми живемо там, чоловік приїжджає до нас у вихідні. Дача його, тобто дісталася не в спадок, а він її саме купив на свої гроші, але ще до знайомства зі мною, тому до весілля на дачі господарювала свекруха.

У нас з чоловіком досить пізній шлюб, ми ровесники, одружилися коли нам обом було за 30. І весь цей час свекруха вважала дачу своєю. У неї там строгий порядок: тут – грядки, тут – квіти, там – галявина.

Перші роки шлюбу я особливо і не проявляла завзяття, так як була повністю занурена в материнство і турботу про першу дитину. Але, коли з’явилася друга, у нас зі свекрухою почалися непорозуміння.

Щороку в березні ми всією сім’єю їдемо на дачу і впорядковуємо її після зими. В минулу суботу ми теж поїхали, зайшла розмова про город і я зрозуміла, що і цього року нічого не зміниться, бо свекруха нічого не дає мені садити.

У свекрухи на більшій частині городу росте картопля, яку тепер завжди можна купити. Я хотіла зробити там кілька додаткових грядочок з полуницею для дітей (у нас дотепер була тільки одна і то невелика), але свекруха мені навідріз відмовила. Хотіла посадити якісь свої квіти і знову свекруха мені відмовила.

Потім ми розговорилися на тему дитячого майданчика. У нас на ділянці є тільки пісочниця, я хотіла поставити ще й сходи, щоб діти могли лазити, а на газоні великий розкладний басейн на літо. Адже швидше за все, що і цього року ми все літо проведемо на дачі і дітей треба чимось зайняти.

Свекруха заявила, що ніяких басейнів не буде, це ж скільки місця він займатиме, краще картоплі більше посадити.

Я не витримала і сказала, що нам не треба стільки картоплі. Дача наша і тільки нам вирішувати, що з нею робити. Закінчилося все грандіозним концертом і звинуваченням з боку свекрухи, що я хочу вижити її з дачі.

Найцікавіше, що останнє слово мало б бути за чоловіком, адже він власник, але він вирішив не втручатися в наші розборки, і сказав, щоб ми розбиралися самі.

Я повернулася додому дуже розчарована, бо розумію, що цього року знов буде так, як хоче свекруха. А коли я зможу стати повноправною господинею у себе на дачі? Якщо хтось стикався з подібною ситуацією, хочеться почути пораду, що робити.

Фото ілюстративне – zen.yandex.

You cannot copy content of this page