На допомогу свекрухи я ніколи аж так надто не сподівалася, бо за 20 років нашого з чоловіком шлюбу ця жінка абсолютно нічим нам не допомогла.
Але нещодавно їй все ж, вдалося мене неабияк здивувати. Я тепер просто не знаю, як після цього з нею спілкуватися.
В минулу суботу мама чоловіка нас в село до себе покликала, бо роботи вже багато назбиралося. Приїхали ми з чоловіком і дітьми, а також молодший брат чоловіка з своєю сім’єю.
Чесно кажучи, я дуже здивувалася його появі, бо зазвичай, всю роботу в селі робимо ми.
В кінці дня, коли ми вже з усім справилися, свекруха накрила стіл і ми сіли вечеряти.
Потім я помітила, що свекруха і молодший син вийшли в окрему кімнату. Я пішла за ними і побачила, як вона витягла зі сховку гроші і дала своєму молодшому сину 20 тисяч гривень.
Потім вони повернулися за стіл, ніби нічого й не було. Нам в цей день не дісталося жодної гривні.
Цей випадок мене дуже засмутив. І справа навіть не в грошах, а в ставленні мами до своїх синів і їхніх дітей.
Ми з чоловіком разом вже 20 років. І за цей час з його мамою я так і не змогла порозумітися. Самі посудіть – як з такою людиною взагалі можна дійти згоди?
Коли ми зустрічалися і надумали одружитися, а нам тоді було по 20 років, вона влаштувала цілий спектакль, що йому ще рано сім’ю заводити.
Потім коли він все-таки не передумав, мама чоловіка почала говорити, що нема за що робити весілля.
Часи тоді і справді були складні. Мої батьки підключилися, допомогли, зробили гідне весілля.
Потім свекруха почала повчати, що нам рано ще дитину, треба для себе пожити.
Я народила першу дитину, донечку. Я тоді ще вчилася. Матеріальні і всі труднощі з дитиною взяли на себе мої батьки.
Потім через 3 роки на світ з’явився син. Вона знову: «Дочка ще мала, навіщо ще дитина».
Приходила до нас свекруха тільки у свята. Приїде в гості і сяде. Ні допомоги, ні з онуками поняньчитися.
Далі наші стосунки стали ввічливо-натягнуті.
Потім ми вирішили взяти квартиру в кредит. Свекруха сама жила в будинку за містом, але у неї була двокімнатна квартира, яка дісталася їй у спадок від її тітки.
Ми її просили, щоб вона продала цю квартиру і допомогла нам розрахуватися з кредитом.
Свекруха відмовила: «Самі надумали, самі платіть».
З онуками стосунки награні, вона їх ніколи зайвий раз на руки не взяла, цукерки не купила. І все в такому дусі.
Зате коли ми приїжджали до неї в село, я робила все – і робота в городі, і по дому, і підлоги помити, і посуд.
Потім ми чекали третю дочку. Старші вже виросли. Різниця в 16 років.
Знову не так. Як це ви зважилися. Навіщо. Ваші ровесники вже онуків доглядають. І зараз відносини холодно натягнуті.
Зате до молодшого сина відношення прямо протилежне. Він привів дівчину з 6-річною дитиною. Ось вони зі свекром з нею носяться, а рідні внуки не потрібні.
Моєму чоловікові і мені прикро. Ми всього добивалися самі. Платили кредит.
А вони живуть на всьому готовому. Свекруха таки продала ту квартиру і віддала гроші молодшому синові. Навіть комуналку за них свекор платить.
А тут я бачу, що вона йому знову гроші просто так дає, і немалу суму.
Мені по-людськи образливо. Та й набридло добряче теж.
Я переконана, що нема за що їй допомагати, нічого доброго для нас вона не зробила.
І свій будинок вона з часом перепише на молодшого сина, а нам нічого не дістанеться, я впевнена в цьому.
От тільки як пояснити чоловікові, що не варто нам більше допомагати його мамі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.