Моя донька мене неабияк засмутила, я просто її не розумію.
Вона розлучена, живе разом з своєю донькою в місті. До мене вони майже не приїжджають, то ж я поки маю сили, сама до них в гості час від часу навідуюсь.
В минулу неділю у доньки мав бути день народження, і я вирішила їй трохи допомогти, продуктів з села привезти.
Набрала я закруток, яйця, городину якусь – дві повні сумки вийшло, і поїхала в п’ятницю до доньки, планувала у неї до неділі залишитися.
Я знала, що Юля моя на роботі, тому попередила, що я буду, щоб мені внучка двері відчинила.
Зайшла я зранку до них в квартиру, внучка мене впустила, і відразу в своїй кімнаті закрилася, навіть не спитала, як я. Оленці вже 15 років, могла б бабусю і трохи привітніше зустріти.
Я на кухню пішла, виклала я всі продукти в холодильник, зауваживши, що він у них пустий. Я ще собі подумала – мало того, що вони мені нічого не приготували, так вони ще й самі нічого не їдять.
Приготувала я обід, і стала чекати доньку з роботи. Юля повернулася пізно, і сказала, що їсти не буде, бо після роботи з друзями в кафе ходила.
Ввечері я доньку питаю, що вона готуватиме на неділю, запропонувала, що можу голубці накрутити, салати зробити, м’ясо запекти.
Та донька обірвала мене на пів слові, сказала, що вона мені квиток на суботу купила, бо мені з її гостями не цікаво буде.
А готувати традиційні страви вона не збирається, бо замовить роли, тепер це дуже модно.
Я навіть не знаю, що це, але мені прикро, що мені дитина моя ось так не прямо на двері показала.
Приїхала я додому, швиденько порозкладала на місця закрутки, щоб чоловік не бачив. Огірочки мариновані, помідорки, салати в баночках – все це я додому забрала, бо ж донька на смітник понесе, а мені праці своєї шкода.
Після цієї поїздки мені навіть говорити з Юлею не хочеться – вона мамині голубці на якісь суші поміняла.
Та й зі мною, якщо чесно, вона повелася не найкращим чином.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.