fbpx
Життєві історії
В минулому році на свято Миколая мама купила племіннику і велосипед, і одяг, і солодощі – всю пенсію на це витратила. А моїм дітям хоч би цукерки купила. При цьому мама щиро не розуміє, що вона робить не так. А я не розумію, чим дитина сестри краща за трьох моїх

Я ніколи не задумувалася, як важко жінкам ростити дітей, поки сама не стала багатодітною мамою. Мені 31 рік і у мене троє дітей. Заміжня я вже 11 років, старшому сину в цьому році виповнюється 10 років, середньому 7, а молодшому 4. І практично весь цей час я перебуваю в нескінченному декреті. Єдине, що рятує мене – це зустрічі з такими ж багатодітними подругами і підробіток манікюрницею на дому.

Не скажу, що все це мені дуже подобається. Звичайно, мені хотілося б більшого: як і будь-яка інша жінка, я люблю ходити по магазинах, приділяти час собі і проводити романтичні вечори з чоловіком. Але, так як з дітьми мені майже ніхто не допомагає, я позбавлена ​​всіх цих радостей.

Мені було б значно легше, якби мені допомагала моя мама. Вона живе в сусідньому від мене будинку, але при цьому ніколи не цікавиться, як я тут справляюся одна з трьома дітьми. Через це я дуже ображаюся на неї – як так можна, жити за кілька метрів від онуків і не приходити до них. Навіть на свята вона не вітала дітей подарунками.

При чому, якщо раніше я думала, що у неї відсутній інтерес до всіх малюків, то потім я переконалася в тому, що байдужа вона тільки до моїх: мало того, що вона може підлабузнюватися в моїй присутності з онуками своїх подруг, так потім ще й з сином моєї молодшої сестри стала возитися, коли та народила.

Мені дуже прикро, що вона ігнорує моїх дітей. Я вважаю, що це не нормально, що бабуся не приймає абсолютно ніякої участі в житті онуків, а вона вважає, що я вже досить доросла для того, щоб сама вирішувати свої проблеми, і вона мені допомагати не зобов’язана. На її думку, я сильна, і сама з усім розберуся, а моя молодша сестра недолуга, і поодинці підняти свого сина не зможе.

Мені, чесно кажучи, від її компліментів ні холодно, ні жарко. Вже краще б вона вважала мене нехлюйкою, і допомагала мені, а не комусь іншому. Ще прикро за те, що там всього один онук, і сестра з ним нібито не може впоратися, а у мене цілих три, але це нікого не хвилює.

Я, звичайно, розумію, що народжувала я перш за все для себе, але ж і мама мені не чужа людина, щоб у важкий момент так відхрещуватися. Вона не погоджується навіть у дворі доглянути за моїми дітьми, щоб я змогла кілька годин провести в повному спокої, і поробити деякі справи по дому, а з сином сестри може няньчитися цілодобово, і навіть їздить з ним по лікарях…

В минулому році на свято Миколая мама купила племіннику і велосипед, і одяг, і солодощі, всю пенсію на це витратила. А моїм дітям хоч би цукерки купила. При цьому мама щиро не розуміє, що вона робить не так.

А я не розумію, чим дитина сестри краща за трьох моїх. Іноді мене накриває образа, і через це навіть спілкуватися ні з ким зі своїх родичів не хочеться. Не здивуюся, якщо спадщину мама теж віддасть сестрі, а мене залишить без нічого.

Фото ілюстративне – teamo.

facebook