Мені 35 років, у мене чудова сім’я – чоловік і двоє дітей. Рік тому ми переселилися у великий заміський будинок, який збудував мій чоловік. У нас все добре. Про мій переїзд дізналася і моя мама. Вона приїхала до нас і почала говорити про те, що хоче жити з нами, мовляв, місця всім вистачить.
Справа в тому, що з мамою ми не спілкувалися багато років і вона згадала про мене лише тепер, коли у мене все добре, а у неї не зовсім. Коли мені було дванадцять років, мама вдруге вийшла заміж, а мене відправили жити до бабусі, татової мами.
Допомоги від мами не було – після заміжжя все її життя стало крутитися навколо чоловіка, і ми з бабусею жили на її пенсію. Бабуся не любила татову обраницю, але, на щастя, ця неприязнь не поширювалася на мене. Я дуже схожа на тата зовні, тому бабуся знайшла в мені відраду. Ми жили скромно, але дружно. Бабуся стала мені і татом, і мамою, вона завжди була поруч і підтримувала мене в усьому.
Її не стало, коли я вчилася на другому курсі. Крім мене, родичів у бабусі не було (мого рідного батька давно не стало), і квартира бабусі дісталася мені. Після того, як я вступила в права спадщини, до мене прийшла моя мати, вперше за останні кілька років.
Вона почала мене переконувати помінятися з нею квартирами. Адже їм з чоловіком тісно у двокімнатній квартирі, а мені, з її слів, трьох кімнат забагато. Звичайно, я їй відмовила, про обмін і мови не могло бути. Ми розлучилися на такій, досить непривабливою ноті.
Після цього ми не бачилися років 10. За цей час ми продали бабусину квартиру, побудували будинок і почали там жити. І ось мама знову з’явилася в моєму житті.
Вона звідкись дізналася мою нову адресу, сіла на порозі і почала плакати. Вона розповіла, що її обдурив чоловік. Що вони збиралися купити квартиру, продали мамину. А він забрав гроші і втік. А тепер їй ніде жити і вона вирішила пригадати про мене, бо їй більше нема до кого звернутися. Мама говорила, що я зобов’язана прийняти її, оскільки вона мене народила.
Я пустила її переночувати. А зранку я зателефонувала тітці Марії, маминій двоюрідній сестрі, яка живе в селі одна. І домовилася, що завтра мій чоловік привезе їй мою матір.
У селі завжди потрібні робочі руки, а натомість їй нададуть житло. Якщо мати думала, що вона буде жити в моєму будинку на всьому готовому як ні в чому не бувало, то вона помилилася.
Мама поїхала від мене з образою, але я не вважаю, що вчинила неправильно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
