Мені 65 років, я живу в обласному центрі у двокімнатній квартирі. У мене є син, який зараз перестав зі мною спілкуватися тільки через те, що я відмовилася розміщувати у себе внучку.
В минулому році Тетяна, моя внучка, поступила в університет в нашому місті. Щоб вона не жила в гуртожитку, приїхали до мене син з невісткою і почали просити, щоб Тетяна жила у мене. Я погодилася, бо не личило відмовлятися, але дуже швидко про це пошкодувала.
Я відразу думала, що не закінчиться ця історія добре, але все одно дала згоду, щоб внучка жила у мене під час навчання в університеті. Вступати вона вирішила в нашому місті. Хоча вирішувала не вона, а батьки. А якщо ще точніше, то невістка. Дуже вже вона у нас діяльна.
Син із сім’єю живуть в сусідньому місті, куди виїхали років двадцять тому відразу після весілля. Тоді я продала дачу і віддала синові гроші, щоб вони купили собі житло. За ці роки ми спілкувалися мало, хіба що на свята.
А тепер вони вирішили відправити дочку на навчання до мене. Я не можу сказати, що зраділа. З невісткою та онукою у мене складні стосунки. Невістка завжди була собі на умі, а внучка перебрала манеру спілкування від матері.
Мені з нею спілкуватися було важко, як говорила невістка, з дитиною треба розмовляти. Так а як з нею розмовляти, якщо вона не слухає?
Рік був не простим. Тетяна навчанню приділяла мало уваги, тому до сесії підійшла з перездачами. Невістка в усьому мене звинуватила, мовляв, це я недогледіла. А що я могла зробити, якщо Тетяна за підручники і не сідала. А от погуляти – це перша справа для неї. Ще й гроші в мене просила, щоб на каву вистачило, якщо з подружками в кафе йшла.
Мені за цей рік нелегко давалося життя з внучкою, поки вона додому не прийде, я хвилююся, спати не лягаю. Коли вона на літні канікули додому поїхала, я нарешті полегшено зітхнула.
Розповідати про всі пригоди внучки я синові і невістці не стала, тільки в загальних рисах. Мені не повірили, адже вдома-то дитина зовсім інша. Я нічого доводити не стала, просто позначила, що більше не зможу її у себе селити, нехай шукають інші варіанти. Обурення було багато, що я в їх становище не входжу, що я погана бабуся, але мені було все одно, другого року я б не витримала.
До того ж, в мене дещо змінилося і в особистому житті. Я вирішила з’їхатися з Михайлом, ми зустрічалися вже кілька років, він давно розлучений. Вирішили, що тепер будемо жити разом. Син коли про це почув, сказав, що я проміняла внучку на чужу людину.
Розмова була в липні. Судячи з усього, питання з навчанням внучки вони вирішили, принаймні, мене не смикали. Але і не дзвонив ніхто з того моменту, образилися. Навіть на мої дзвінки не відповідають.
Шкода, звичайно, що так все вийшло, але мені навіть при таких умовах спокійніше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.