Ми в шлюбі вже 6 років, у нас є донька. Перший час ми жили добре, будували плани на майбутнє, але зараз все настільки змінилося, що я і не знаю, що мені робити.
Після народження дочки дружина змінилася до невпізнання. Нескінченно скаржиться на життя. Нескінченно дорікає. Немає жодного дня, щоб між нами не відбулося з’ясування стосунків. І це при тому, що живеться нам не так вже й погано.
Живемо ми в трикімнатній квартирі, в сім’ї дві машини. Квартира нам дісталася від батьків, машини куплені в ті часи, коли дозволяли кошти. Зараз у нас тимчасові фінансові труднощі: дружина в декреті, у мене на роботі не особливо клеїться, пробував знайти іншу, але там з доходом ще гірше. Загалом, фінансово зараз все не дуже благополучно.
В минулому місяці я заробив всього 15 тисяч гривень, коли приніс зарплату додому, дружина влаштувала мені сцену, мовляв, так жити вона більше не збирається. Не хоче вона у всьому собі відмовляти, а на таку зарплату багато не купиш.
Розумію, що дружині важко і їй потрібна підтримка, але всі пропозиції допомоги та надання її без узгодження закінчуються претензіями з її боку і сценами. Ситуація зайшла настільки далеко, що я розумію, що їй потрібна допомога як мінімум психолога. Знайшов психолога, пояснив ситуацію. Психолог сказала, що ця проблема вирішувана, але треба, щоб дружина сама захотіла до неї прийти. Дружина навідріз відмовляється. КАже, що з нею все гаразд, що це я поганий. Вирішувати проблему не хоче.
Вчора заявила, що якщо я не можу забезпечити їй фінансово розваги і відпочинок за кордоном, то я не чоловік і годувати мене вона більше не збирається. Є бажання влаштуватися на другу роботу, але поки не виходить.
Дружина почала переносити свій поганий настрій на доньку. При кожному пробудженні дочки вночі з проханням: «Мамо, дай ручку», дочка отримує відповідь: «Спи», і такі відповіді дочка отримує не тільки вночі. Відчепись, йди до свого татка. Дружина постійно шукає в здоров’ї дочки проблеми і, знайшовши схожий опис в інтернеті, тягне її до лікарів.
Дочка вже лякається людей в білих халатах. Коли я приходжу додому, розповідає мені, що мама лаялася і від мене не відходить. Загалом, життя перетворилося на пекло. Мрію про розлучення, але об’єктивно розумію, що залишати дочку один-на-один з дружиною не можна.
Хочу зберегти сім’ю, і щоб дружина стала такою, яка була раніше, але що робити, не знаю. Намагався вже від відчаю поговорити з її старшою сестрою з проханням про допомогу, щоб вона допомогла переконати дружину сходити до психолога, а та надала мені ведмежу послугу, зробивши все навпаки і переконавши дружину, що ніяка допомога їй не потрібна.
Загалом, залишився сам з собою і з дочкою в нерідному місті, навіть поговорити ні з ким. Тільки дочка. Що робити не знаю.
Фото ілюстративне – manausa.
