fbpx
Життєві історії
В моєму розумінні борщ буває двох видів – сьогоднішній і вчорашній, а свекруха заявила, що її син їсть лише особливий борщ. Я дивилася на неї і абсолютно не розуміла, про що вона говорить. Три дні я кріпилася і годувала чоловіка практично в сухом’ятку, а на четвертий день я таки наважилася зварити борщ. З певною долею хвилювання я просто налила борщ в тарілку і покликала чоловіка за стіл

З Павлом ми зустрічалися недовго, всього кілька місяців. Але цього було цілком достатньо, щоб зрозуміти, що ми хочемо бути разом. То ж після того, як ми розписалися (від пишного весілля ми відмовилися), я пішла жити в квартиру до Павла. Хоч він і один син у своїх батьків, але на житло він собі заробив сам.

Світлана Григорівна, моя свекруха, відразу здалася мені дуже специфічною жінкою, показала свій характер відразу, коли ми вибирали весільний букет: я хотіла півонії, а вона наполягла на тому, що мають бути троянди. І лише тому, що я не хотіла з самого початку псувати з нею відносини, я погодилася на її варіант.

На наступний день після весілля новоспечена свекруха прийшла до нас в гості. Павло пішов на роботу, то ж вдома я залишилася одна. Світлана Григорівна з’явилася без попередження, заглянула в порожній холодильник. Так як весілля було вчора, то супермаркету справа якось не встигла дійти, зрозуміло, що в холодильнику було пусто.

Свекруха докірливо зітхнула і почала мене навчати. Вона посадила мене перед собою і попросила уважно її послухати. – Постільну білизну прасуй з двох сторін обов’язково, – почала серйозно свекруха.

– Вікна особливо не розкривай – Павлика може продути. Мікрохвильовку купувати навіть не здумайте – це шкідливо. Дзеркала мий підсоленою водою, щоб погані енергії змивати. І ще безліч слушних порад з домоводства.

– І ще, – повідомила свекруха під завісу.

– Павлик любить, щоб борщ був температурою сорок п’ять градусів. Тільки такий і їсть, врахуй це.

Я дивилася на неї і абсолютно не розуміла, про що вона говорить. В моєму розумінні борщ буває двох видів – сьогоднішній і вчорашній, тобто розігрітий. Без тонкощів. Тому слова свекрухи змусили мене задуматися. Я зателефонувала кільком своїм заміжнім подругам, але і вони мені не дали конкретних порад, як подати чоловікові борщ з саме такою температурою.

Три дні я кріпилася і годувала чоловіка практично в сухом’ятку. На четвертий день я таки наважилася зварити борщ. З певною долею хвилювання я просто налила борщ в тарілку і покликала чоловіка за стіл.

На моє здивування Павло спокійно сів за стіл і почав їсти. Не скривився, не дістав з кишені термометр.

– Павло, – не витримала я.

– Борщ не сорок п’ять градусів. Пробач, будь ласка.

– Чого не сорок п’ять? – не зрозумів чоловік.

– Градусів.

– А повинен бути? – помовчавши, уточнив Павло.

– Так. Хоча забудь, – розсміялася я.

Від серця відразу відлягло. Відтоді у нас вдома борщ буває двох видів – сьогоднішній і вчорашній, тобто розігрітий. А свекруху я поважаю, просто зрозуміла, що не завжди її слова треба приймати близько до душі.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

You cannot copy content of this page