У нас з чоловіком 20 лютого цього року була річниця шлюбу, ми вже п’ять років разом, у нас є трирічна донечка. Після одруження ми стали жити в квартирі, яку подарувала нам моя мама, яка зараз на заробітках у Франції.
Я весь день чекала чоловіка з роботи, приготувала святкову вечерю і навіть подарунок. Але в той день подарунок чекав на мене. Ще до весілля я знала, що у Олександра було якесь нещасливе кохання, дівчину звали Ліля, але мій чоловік переконав мене, що все давно в минулому, і у кожного є подібна історія.
Ми одружилися, стали жити разом і спочатку нічого особливого я не помічала. Та з часом чоловік почав затримуватися на роботі, я сиділа весь день вдома з дитиною. Бувало, що Олександр не приходив додому ночувати, казав, що був у друзів.
І ось в річницю нашого весілля хтось подзвонив мені в двері. Я відчинила і побачила молоду жінку. Вона назвалася Лілею і розповіла мені, що у них з моїм чоловіком досі стосунки. Просила мене піти і не заважати їхньому щастю.
Я була ошелешена почутим, тому що вважала, що все давно в минулому. Чоловік в той вечір знову затримався на роботі, а я лягла спати, так що святкової вечері у нас не вийшло.
Кілька днів я думала, що робити, а потім почалися ці події в Україні і я з дитиною переїхала до мами у Францію. Вирішила, що час і відстань зможуть дати відповідь на запитання, що робити далі.
Олександр справно нам телефонує, питає як у нас справи. Я йому і досі не сказала, що знаю правду. Розповіла про це своїй мамі, вона радить не терпіти, а розлучатися. Проблема ще й у тому, що квартира, яку купила моя мама, належить нам обом в рівних частках і при розлученні Олександр отримає те, що йому по-праву не належить.
Тут, у Франції, я почала спілкуватися з молодим чоловіком, він родом з Польщі, між нами виник тісний емоційний зв’язок. Адам теж уже знає мою історію, я йому розповіла, і каже, щоб я розлучалася, тоді він зможе одружитися зі мною.
У мене від цих подій голова іде обертом, за останні дев’ять місяців скільки всього сталося, що я боюся прийняти неправильне рішення. Тому що робити, не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.