Досить часто в житті буває так, що в сім’ї, де надто довго не має дітей, подружжя вже влаштовує свої правила життя та звички.
Дружина, в цій ситуації, зазвичай всю свою увагу приділяє власному чоловікові та будинку.
Вона і смачно завжди готує, прасує, гарно прибирає у квартирі, адже весь свій час приділяє своїй маленькій сім’ї з двох людей, і чоловік навіть не замислюється, коли вона все робить, а дуже швидко звикає до всього хорошого і сприймає це все, як належне йому.
Сприймається такий спосіб життя, як належне. Світ обертається тільки довкола нього, а до добра, як відомо, звикається швидко.
Так вийшло і в сім’ї моїх кумів Людмили та Степана.
Діток їм доля подарувала, коли вони прожили разом у шлюбі вже вісім років і зовсім втратили надію на це.
І дійсно вони були дуже щасливими, адже Людмила, на той час, чекала двійню.
Подружжя спочатку дуже зраділи, що буде в них повноцінна сім’я, з дитячим щебетом і сміхом.
Але згодом зрозуміли, що всі речі, підгузки, пелюшки, костюмчики, все у два рази більше потрібно, дві дитини це не одна.
Та все одно це щастя помножене на два, от вони й готувалися саме до цього.
Майже весь час, поки чекала діток, Людмила провела в стаціонарі, тому, що не все так добре у неї було.
А згодом вони стали батьками маленьких хлопчика та дівчинки, і через деякий час Степан привіз додому дружину з дітками.
Чоловік так чекав її додому, адже вже скільки багато часу доводилось чоловікові самому готувати вечерю, прасувати сорочки.
У квартирі прибрати допомогла його мама перед приїздом Людмили з дітками.
Степан нарешті полегшено зітхнув, знову дружина буде все йому робити сама, як завжди, а він нарешті відпочине, адже дуже втомився за цей час.
Але не подумав чоловік про те, що маленькі дітки в такому віці потребують багато уваги, а їх у них тепер двоє і що весь час його дружини тепер буде приділений саме їм, а не йому.
Дітки були різні по характеру, дівчинка спокійна, а хлопчик, навпаки, частенько вередував, недобре спав уночі і до нього доводилося постійно вставати та годинами колихати.
Степанові таке життя зовсім не сподобалось, це було не те, до чого він звик і на що сподівався.
Адже дружина зовсім не звертає на нього уваги, як раніше, а навпаки, хоче, щоб ще він допомагав їй з дітьми.
Діти ночами не дають спати, та ще Людмила дуже часто просить їй допомогти, тому, що їй важко, і чекає вечора, коли сам Степан прийде з роботи і допоможе їй вийти на вулицю і погуляти на свіжому повітрі з дітьми, а ввечері покласти спати діток.
Чоловік також докоряв Людмилі, що вона зовсім не звертає на нього уваги, у квартирі не прибрано, гора немитого посуду, ще й допомогти постійно щось просить, а тепер тільки докоряє йому.
І так щодня, нелегко Людмилі самій вести господарство, і виховувати діток.
Втомлена безсонними ночами, іноді засинала, коли дітки затихнуть, тут же на дивані.
Мама Людмили живе в іншому місті далеко від дітей, тому приїжджала тільки один раз, і то ненадовго, з роботи відпустили тільки на тиждень, адже вона ще працює, має роботу.
Свекруха живе поруч з подружжям, але помочі від неї не дочекаєшся, приходить тільки поради давати, що та як потрібно робити.
Час минає, а вдома тепер постійні непорозуміння, радості зовсім немає, лише втома.
Людмила вже на себе не схожа, так непросто їй було.
Одного разу, прийшовши з роботи, Степан, несподівано, сказав, що піде жити до своєї мами, не може більше бути вдома, він втомлюється.
Такі слова так здивували Людмилу, що вона спокійно сказала йому, щоб йшов, раз не хоче бути з ними.
Відтоді минув майже місяць, але Степан не повертався додому, і Людмила мовчала, не телефонувала.
За місяць її життя змінилося, вона стала спокійна, навчилась жити сама, діточки, немов відчуваючи мамин спокій, не вередували, ночами спали спокійно.
До Людмили переїхала мама, не було поруч зятя, якому вона завжди заважала, вона дуже допомагала доньці, а свою квартиру вирішила здати в оренду, за ці гроші і житимуть вдвох, поки роститимуть діток малих, а підробіток якийсь вона і тут, ближче до доньки, знайде.
Непомітно для себе Людмила розквітла, зробила модну зачіску, більше уваги приділяла собі, ніж тоді, коли жила з Сергієм.
Інколи запитує сама себе, чи правильно поступила, що не трималася за такого чоловіка, чи потрібно було берегти сім’ю?
Степан декілька разів телефонував, натякав, що хоче повернутися.
Але чи варто пробачати чоловікові і просити його повернутися назад?
Фото ілюстративне.
