Моєму чоловікові в листопаді буде 50 років, він хоче святкувати свій ювілей. Ось я і думаю, а чи не подарувати йому в якості подарунка розлучення. Останнім часом я все частіше задумуюся над тим, чи варто нам і далі жити разом.
Одружилися ми з Богданом ще студентами. На п’ятому курсі у нас народилася донька Вікторія, а через три роки син Святослав. Вчилися ми обоє в медінституті, чоловік відразу після інтернатури пішов працювати в обласну лікарню, а я була в двох декретах, після яких мені важко було знайти роботу, тому ми з чоловіком вирішили, що я буду домогосподаркою.
Поки чоловік працював, я активно займалася дітьми і побутом, вдома у нас завжди було прибрано, на плиті чоловіка завжди чекала свіжа вечеря. Жили ми добре, невдовзі Богдана призначили завідуючим відділом. Чоловік все частіше став затримуватися на роботі, то ж на мені трималися всі хатні справи.
Наші діти вже давно дорослі, і син, і донька одружені, живуть окремо від нас. Я пробувала влаштуватися на роботу, але поки нічого не знайшла, вдома мені одній тепер самотньо. Ще й чоловік почав останнім часом дуже віддалятися від мене. Він постійно бреше, навіть у дрібницях і взагалі став зовсім чужим, відстороненим. Часто чую від нього фрази: «Я завжди був один, ти мене ніколи не підтримувала, не розуміла, я не можу так жити більше, я піду». На ці слова я йому відповідаю: «Йди, я тебе не тримаю». І так майже щодня.
Причину я зрозуміла лише нещодавно. Справа в тому, що мій чоловік має іншу жінку, вони разом працюють. Про це мені розповіла наша спільна знайома, яка працює разом з моїм чоловіком. Вона мені повідомила, що нова обраниця мого чоловіка молодша за нього років на 15 і зараз чекає дитину.
Тепер я не знаю, що мені робити далі. Якщо чоловік і досі живе зі мною, значить, він не збирається йти. Але якщо я промовчу зараз, то мені доведеться жити з цим постійно, знати, що була зрада, що є дитина. Можливо, чоловік захоче офіційно визнати цю дитину і платити аліменти.
А якщо я зараз зізнаюся, що мені про все відомо, він збере речі і піде. Мені дуже нелегко, ми разом 30 років. Він не подарунок, але я його люблю. І не знаю як мені бути.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
