fbpx

В листі Юра написав моїй сестрі: «Наталю, приїжджай до мене, розпишемося». Коли Наталя приїхала туди, з’ясувалося, що Юра зовсім не збирається одружуватися. Він навіть навмисне для цього фотографію з паспорта вирвав. Ми, родичі, досі не знаємо, як так вийшло, але вважаємо, що тут не обійшлося без його матері

У найкрасивішої дівчини не завжди найщасливіша доля. Я з впевненістю можу сказати, що це саме про мою сестричку Наталю, яка була красунею на все село, а в підсумку мала не дуже щасливу долю.

Ця історія почалася багато років тому. Моя сестра Наталя і Юрій, двоюрідний брат мого чоловіка, зустріли один одного, коли їй було п’ятнадцять, а йому, здається, дев’ятнадцять років. Вони познайомилися в далекому 1964 році на моєму весіллі і дуже швидко перейнялися один до одного почуттями. Спочатку просто дружили, потім вже по-справжньому полюбили.

Завжди були разом, ходили удвох на танці в клуб. Пам’ятаю, прийдуть вони, а всі навколо на них дивляться і натішитися не можуть: яка гарна пара! Молоді зовсім, обоє були такі красиві і щасливі! Юрій збирався одружитися з Наталею, як тільки їй виповниться вісімнадцять, та й вона сама хотіла того ж.

Ось тільки не всі родичі раділи щастю молодих людей. Мати Юри була категорично проти такого союзу. Причиною тому було те, що Наталя і Юрій, в якійсь мірі, знаходилися один з одним в родинних стосунках. Справа в тому, що мати мого чоловіка і мати Юри – рідні сестри. Тому вона вважала, що двоюрідний брат мого чоловіка ніяк не може одружитися з моєю сестрою. Ускладнювало ситуацію ще й те, що ця жінка мала на сина дуже сильний вплив і постійно йому говорила, що шлюбу з Наталею вона не допустить.

Однак незважаючи ні на що, вони продовжували спілкуватися. Потім Юра пішов в армію, Наталя ж навчилася професії маляра-штукатура. Вони любили один одного, навіть перебуваючи в різних містах, писали листи.

В одному з таких послань Юра написав моїй сестрі: «Наталю, приїжджай до мене, одружимося». Наталя довго роздумувати не стала. Їдучи, вона сказала нам, що повернеться додому вже з Юрієм, поїхала до коханого в інше місто, оселилася там в гуртожитку. На жаль, одного лише раптового пориву для того, щоб люблячі серця возз’єдналися, виявилося мало.

Коли Наталя приїхала туди, з’ясувалося, що Юра зовсім не збирається одружуватися. Він навіть навмисне для цього фотографію з паспорта вирвав. Ми, родичі, досі не знаємо, як так вийшло, що він спочатку кликав Наталю до себе, щоб одружитися, а потім ось таким чином її, виходить, що обдурив. Я підозрюю, тут не обійшлося без його матері. Напевно, вона щось таке йому сказала, що змусило Юрія так вчинити з моєю сестрою.

Такого Наталя, звісно, не чекала від коханого. Але в підсумку залишилася там, працювала маляром і знайшла в собі сили рухатися далі.

Моя сестра в молодості була справжня красуня. Молоді люди завжди звертали на неї увагу, та тільки вона одного лише Юрія любила і більше нікого. У тому ж гуртожитку вона познайомилася з хлопцем, якого теж звали Юра. Він був не місцевий, жив в іншому місті, часто приходив до Наталі, вони багато спілкувалися і дуже сподобалися один одному.

У підсумку додому вона повернулася саме з ним. Коли Наталя познайомила нас зі своїм нареченим, ми спочатку були навіть раді, що все так склалося: Юрій був хлопець роботящий, красивий і  Наталю дуже любив, ми все це бачили. Мама наша зазначила, що він набагато кращий за попереднього її Юрія.

У підсумку в рідному селі Наталя не залишилася і, вийшовши заміж за «іншого Юрія», переїхала на його батьківщину. Там у Юрія була велика сім’я: мати, сестра, батько, всі працювали в їдальні. Вони радо прийняли Наталю, і та жила у них. Чоловік моєї сестри влаштувався на завод, а потім і зовсім став депутатом.

Наталі ж знайти місце в чужому місті виявилося непросто. Якийсь час моя сестра сиділа вдома, а потім через пів року після заміжжя, вирішила влаштуватися в ресторан офіціанткою. Пам’ятаю, сестра Юрія Наталю відмовляла, дуже переживала за неї і за брата. Казала, мовляв, Наталя дівчина красива, а там все-таки ресторан.

Коли у моєї сестри народилася дочка, нам всім здавалося, що тепер вони дійсно заживуть щасливо. Але, все навпаки стало тільки гірше. Коли на заводі справи почали йти неважливо, Юрій причастився до оковитої. Наталя ж стала своєму чоловікові зраджувати. Той про це знав, але не міг нічого зробити.

Про те, що Наталя не щаслива, ми дізналися не відразу і всякий раз, коли і вона і її перший Юра приїжджали в село (родичі у нас були спільні), намагалися робити так, щоб Наталя і її перший коханий не зустрілися знову. А адже вони обоє один одного так і не забули, хоч і після того випадку вже більше не розмовляли.

Незважаючи на те, що шлюб Наталі і Юрія тріщав по швах, моя племінниця росла розумницею і красунею, з відзнакою закінчила школу, вступила до інституту, вийшла заміж, влаштувалася працювати в банк. Тільки після того, як моя племінниця переїхала до чоловіка, Юра і Наталя офіційно розійшлися.

Доля ж коханого Наталі, того іншого Юрія, виявилася ще сумнішою. Він як ішов на поводу у матері, так і продовжив, залишився жити там же. Я чула від своєї свекрухи, що він приводив до хати різних жінок, показував їх своїй матері, ні одна з них їй не подобалася. У підсумку через кілька років після того, як Наталя вийшла заміж, одружився і він. Жінка, яку Юрій взяв собі за дружину, була хороша, її батько побудував їм великий будинок. Ось тільки з цією жінкою Юра не був щасливий.

Його дружина дуже старалася і, наскільки мені відомо, про історію з Наталею знала, але, мабуть, сподівалася, що це все в минулому і Юра давно забув своє перше кохання. Шлюб у них не задався і в підсумку вони розійшлися. Розлучившись з дружиною, перший коханий моєї сестри повернувся назад до матері і прожив з нею до самого кінця.

Що до самої Наталі, то та після розлучення більше заміж не виходила. Ми як і раніше спілкуємося, у нас хороші відносини. Дуже шкода, звичайно, що так все склалося. Моя сестра зіпсувала своє життя, вийшовши заміж за нелюба. Якби тоді їм з Юрою не завадили бути разом, все могло бути по-іншому. Отак життя двох людей було зіпсоване. А чи то доля така, хто його тепер знає…

Фото ілюстративне – foto-tula.

You cannot copy content of this page