В цьому році я мала відзначити багато приємних подій: в липні – своє п’ятдесятиріччя, а у вересні – 30 років шлюбу. Я думала, що цей рік стане найщасливішим, а він став найгіршим у моєму житті. Справа в тому, що я дізналася, що мій чоловік вже багато років живе на дві сім’ї. Про це Петро сам мені сказав, коли нещодавно попросив розлучення.
Розлучитися він хоче негайно, каже, що та, інша жінка і так вже дуже довго на нього чекала. Виявляється, що вони разом вже майже 15 років. Дивуюся, як вона за цей час дитину йому не народила. Коли ж я запитала у чоловіка, чому він не пішов раніше до неї, Петро відповів, що чекав, поки діти виростуть і він їх забезпечить усім необхідним.
Ми з чоловіком разом зі студентства, в шлюбі – 30 років. Виростили двох прекрасних дітей. Старшому синові 25. Бачачи наш приклад, теж одружився рано і встиг подарувати нам з чоловіком внучку. Молодшій доньці 22. Вона поки незаміжня, але вже три роки зустрічається з молодим чоловіком, живе з ним разом, планують весілля.
Якщо чесно, я благала його одуматися. Це в фільмах все красиво: підняла голову і пішла. А життя, воно не таке. У житті у нас з чоловіком за плечима більше років, прожитих разом, ніж окремо. У житті з усього майна у нас з ним залишився тільки заміський будинок, та й той записаний на чоловіка. Велику квартиру в місті ми продали, а гроші віддали дітям, щоб між ними потім не було суперечок. Чоловік їм ще трохи додав, в результаті, і син, і донька, купили собі житло. Ми завжди так жили – для дітей.
Але раптом виявилося, що у чоловіка є ще й зовсім інше життя, про яке я навіть ніколи не здогадувалася. І в ньому у нього все для себе і для тієї, іншої. Як можна було всього цього не помітити, я досі не розумію.
Чоловік сказав, що все вирішив, що нас швидко розведуть. Я дуже розгублена. Зрозумійте мене: це він давно прийняв рішення розлучитися, а я ще навіть не можу повірити, що він міг так брехати мені. До того ж, я не розумію, куди мені зараз іти.
Петро дуже неадекватно реагує на мої запитання про будинок. А я спочатку взагалі без задньої думки цю розмову починала. Просто чоловік власник будинку, ось я і питала, як же це потім відбувається – де мені документи на свою частину будинку отримувати. Син теж з батьком пробував про будинок поговорити. Так ось, чоловік йому у відповідь сказав доволі підвищеним тоном, щоб вони з сестрою вдвох, кожен у себе, приготували для мене кімнату.
А я, мовляв, сама виберу, до кого з них переїхати. А набридне – до іншого поїду. Тому що діти нам всім зобов’язані і якби ми ту квартиру не продали, то я б зараз жила в ній.
Я боюся залишитися без даху над головою. Розумію, що діти мене не виженуть, але вони тільки починають власне життя, навіщо їм зараз я? Важко зосередитися і придумати, що зараз робити. Ніколи б не подумала, що в 50 життя піднесе мені такий сюрприз.
Фото ілюстративне – connect.bcbsok.
