У шлюбі ми 10 років, і тільки останні пів року свекруха більш-менш відстала від нас, образилася, так би мовити. Весь цей час вона намагалася все контролювати, радити, що і де купити. Вона втручалася навіть у мої відносини з родиною – забороняла мені спілкуватися з сестрами, говорила погані речі про моїх батьків.
А ще, свекруха дуже любила рахувати наші гроші, вона постійно називає мене марнотраткою. Каже, що я не вмію розпоряджатися грішми. А ще, що я живу з її сином лише через гроші. Мені все це слухати було неприємно, адже правди в її словах немає. Я можу і економити і купити, що треба.
В квітні свекруха прийшла до нас, і заявила, що починає в своїй квартирі ремонт. Відповідно, від нас вона чекає коштів на здійснення своїх задумів. Чоловік вже був готовий віддати мамі наші відкладені гроші, але я вчасно його зупинила.
У нас був план поїхати дітям купити одяг для садка, бюджет розпланований, зайвих грошей немає. Та схоже, що наші плани не дуже хвилювали свекруху, вона сказала, що ми мусимо їй допомогти, так як ремонт вона уже почала, а гроші у нас є. На що я їй цілком спокійно відповіла: «Не лізьте в наші гроші, не контролюйте».
Вона каже: «Я ж тобі свекруха все-таки. Я тобі чоловіка народила». Я кажу, що я з повагою ставлюся, але не більше, я не збираюся звітувати, і чекати схвалення, критики. Якщо вона хотіла від нас цих грошей, то могла, хоча б, заздалегідь попередити.
Я не багачка, мій батько не нафтовик, але мені теж хотілося б, щоб у мене було вдома так, як я хочу. Але з двома малими дітьми не так просто мрії втілювати в життя.
Коли діти були ще зовсім маленькими, свекруха ганяла мене, що я повинна все встигати. Прийде, поки чоловіка вдома немає, починає в шафі лазити, не так повісила, не так поскладала. Або щодня телефонувала і мені настрій псувала по телефону. А я ж вихована, не могла кинути слухавку.
Але ніколи не було думок розлучитися. І ось зараз ця ситуація сталася, мені стало легше. Але тепер вона мене звинувачує, що я її з сином розлучаю. Адже справжній син ніколи не кине маму, коли у неї є проблеми.
Я сказала свекрусі, що не маю наміру розлучати її з сином. І ми, навіть могли б інколи їй допомагати. Але постійно потурати її примхам я більше не збираюся. Вона розібрала квартиру і почала ремонт, не маючи за душею жодної копійки. А чим вона думала?
Свекруха дуже сердита на мене, сказала мені, що мене Бог покарає за все це. А я не хочу жити за її вказівками. Чому я повинна її терпіти, я не розумію? Життя у мене одне. Чоловік, до речі, мовчить, не можу зрозуміти, на чиїй він стороні.
Фото ілюстративне – live.gournal.
