fbpx
Життєві історії
В кінці серпня у мене був ювілей, 60 років. Я гостей не кликала, навіть нічого не думала святкувати. І яке ж було моє здивування, коли я у себе на порозі побачила свого колишнього чоловіка Віктора з букетом гладіолусів

Коли я розлучилася з чоловіком, моєму синові було 9 років. Ми тоді жили у невеликому містечку, я залишилася в однокімнатній квартирі, яка залишилася мені від моєї бабусі, а моєї маленької зарплатні мені ледь вистачало на життя.

Так ми з сином прожили два роки. А потім я зустріла Віктора. Розумний, багатий, щедрий, та ще й з серйозними намірами. Ми одружилися, він продав мою стареньку однушку, а натомість забрав нас із сином в свою шикарну чотирикімнатну квартиру в центрі міста.

Віктор, як і я, був розлучений. Про своє минуле життя говорив неохоче, я бачила, що він не любить розмови про це, тому і не чіпала тему його першої сім’ї.

Жили ми дуже добре. Чоловік був директором ковбасного цеху, який працював у нашому містечку. Згодом і я влаштувалась туди на роботу бухгалтером. Моє життя з Віктором було схожим на казку – вечері в ресторані, щоліта відпочинок на морі, взимку ми їздили на курорт. Прожили ми разом майже десять років.

А одного разу у мене день з самого ранку не заладився, все йшло не так як я хотіла. Відповідно, втомлена і знервована я прийшла додому, а там на мене чекав ще один сюрприз. Віктор сказав, що хоче розлучення, тому я повинна з’їхати з його квартири.

Я запитала, куди мені йти, адже мою квартиру він продав. На що Віктор мені відповів, що той мізер, який ми виручили від продажу, він потратив на мене на відпочинок, так що він нічого мені не винен. Але на вулицю він мене не виганяє, на перший час зніме таку ж однокімнатну квартиру десь на околиці і оплатить перші кілька місяців, а далі – я сама.

Пізніше я дізналася, що Віктор повернувся до своєї дружини, яку він не переставав любити весь цей час. Але це були не всі новини, через кілька днів я зрозуміла, що чекаю дитину.

Звичайно, я поспішила повідомити Віктору, що у нас буде маля, сподівалася, що він повернеться до мене. Та Віктор новині не зрадів, проте сказав, що дитині буде допомагати.

Так у мене народилася донечка, Вірочка. Старшому сину на той час було майже двадцять років, він вчився в університеті і жив в гуртожитку. А я з донькою поїхала до мами в село, бо чим більше часу минало, тим менше було допомоги від Віктора.

Коли донечці виповнилося п’ять років, я вирішила, що поїду в Італію на заробітки. Запитала маму, чи справиться вона з моїми дітьми, і чи відпустить мене. У нас тоді просто іншого виходу не було.

Всі заробітчанські гроші я відправляла додому. Згодом син одружився, привів невістку, і вони почали хазяйнувати. Найбільше я хотіла відбудувати наш будинок, на це пішло багато грошей, але воно того варте, бо тепер у мене великий просторий будинок у два з половиною поверхи.

От тільки живе там одна Віра. Мами не стало кілька років тому, а синові з невісткою я квартиру допомогла купити. У мене і у моїх дітей зараз є все, що треба для життя. Мені навіть вдалося ще відкласти певну суму. Тому я вирішила повертатися додому, всіх грошей не заробиш, а треба ще встигнути пожити для себе.

В кінці серпня у мене був ювілей, 60 років. Я гостей не кликала, навіть нічого не святкувала. І яке ж було моє здивування, коли я у себе на порозі побачила Віктора з букетом гладіолусів.

Він приїхав до нас з дочкою, бо хоче, щоб ми з ним знову були разом. Він вдівець, вже на пенсії, от і згадав про мене. Хоча за весь цей час він жодного разу нічим не допоміг нашій доньці.

Віктор дуже просив, щоб я його не проганяла, щоб добре подумала, адже скільки всього доброго він мені в житті зробив. Але я навідріз відмовилася від його пропозиції. Жити у мене на всьому готовому він не буде. Що було, те було, згадувати не хочу.

Та тут несподівано донька виступила на захист батька, пожаліла його, каже, як-не-як, а тато, може подумати. Вона і так жила без сім’ї весь цей час, а їй завжди хотілося мати і маму, і тата. Я їй пообіцяла, що подумаю, але в глибині душі не хочу змінювати свого рішення.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page