Мій чоловік з багатодітної сім’ї, у нього є ще три молодших брати. Станіслав давно поїхав з дому, вчився в університеті, потім знайшов роботу, де ми і познайомилися. Після кількох місяців зустрічань ми одружилися. Спочатку ми знімали квартиру, а потім трохи назбирали, трохи позичили – і купили невеличку квартиру.
Брати чоловіка залишилися жити в селі. Нинішнє село – це не корови з козами, та гумові чоботи. Нині село дуже змінилося. У них в будинку є всі зручності, і інтернет і ще багато чого є.
Моєму чоловікові, як старшому в родині, з самого дитинства твердили, що молодшим братам треба допомагати. І весь цей час чоловік саме так і робив. Я нічого не маю проти, я згодна – допомагати один одному просто необхідно, але допомога виходить одностороння і за мій рахунок. Вірніше, на шкоду мені.
Як я уже сказала, ми з чоловіком живемо у невеликій квартирі, за яку ми ще до кінця не віддали борги. Його брати вважають, якщо тут живе чоловік, то і їм місце завжди знайдеться. Я вже змирилася з тим, що як тільки у них якісь потреби в місті, вони зупиняються у нас.
Я навіть змирилася з тим, що на час їхнього так званого гостювання, я їх повинна обслужити, як служниця і кухарка. В кінці того року, в грудні, один з братів від роботи їздив в місто на навчання. На два тижні. Нас просто поставив перед фактом, мовляв, приїду такого-то числа, чекайте.
Причому це було сказано виключно чоловікові, я лише приставка до їх сім’ї. Дорослий чоловік два тижні жив у мене вдома, їв кілька разів на день і жодного разу шматка хліба не купив! Я зварила борщ, попросила купити пачку майонезу, мені дали відповідь, що немає грошей! При цьому зі свого навчання він кожен день приходив то з колою, то з фантою.
Після того, як він поїхав, чоловік попросив мене не злитися, просто у нього на квартиру не було грошей, ось він і попросився до нас. Як виявилося пізніше, його підприємство оплатило йому місяць знімного житла і виділив допомогу на харчування. Він на ці гроші собі наворочений системний блок купив. Я чоловікові кажу, ну нормально. Я значить, його повинна годувати тут, а він комп собі купує. Звичайно, я була обурена.
А на Різдво ми поїхали до них в село, так свекруха мені висловила, що я її сина погано в себе вдома приймала. А потім мені повідомили, що цей брат поступив на заочне відділення в університет і буде на сесію приїжджати до нас. Бо восени на сесії він знімав квартиру, так їм це задорого, тому зимову сесію він перебуде у нас.
Я відразу сказала чоловікові, що приймати я його не буду. Хоче, нехай знімає житло, а не хоче – його проблеми. Адже нам в житті ніхто не допомагає, ми якось самі справляємося. Ми самі обходимося своїми силами, а вони постійно щось вимагають. Свекруха сказала, що якщо ми не погодимося, то вона перестане з нами спілкуватися. А я щиро не розумію, чому ми повинні допомагати всім родичам чоловіка?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
