В кінці минулого року не стало мого батька, йому було 75 років, і це для нас стало прикрою несподіванкою, адже все сталося дуже раптово.
Я давно живу окремо, у нас з чоловіком все добре, ми маємо єдиного дорослого сина.
Останні 15 років мій батько жив з жінкою, на 12 років молодшою від себе.
Тітка Віра, як і мій батько, давно вдова, то ж самотність їх зблизила.
Свою двокімнатну квартиру тітка Віра залишила своїй дочці і внукам, а сама переїхала до мого тата.
Жили вони собі дуже добре, тітка Віра гарна господиня, яка щиро піклувалася про мого батька.
Коли я до них в гості не приїду, тато чистенький, доглянутий, в квартирі прибрано, на кухні завжди наварено, так що можна сказати, що моєму батькові пощастило.
Влітку тітка Віра їздила на город, а потім зібраний урожай консервувала – огірочки, помідорки, капуста, салати різні.
Цих закруток вона робила стільки, що весь рік ще нам передавала, і взагалі, з пустими руками з дому вона нас ніколи не відпускала – то пиріжків напече, то котлеток, то тортик для нас зробить.
Офіційно вони з татом не розписувалися, бо не було потреби, вони просто жили і дбали одне про одного.
Нам це теж було зручно, адже ми знали, що батько в надійних руках, і нам не треба було щовихідних до нього мчати.
Все сталося раптово, батько відійшов у засвіти дуже несподівано, ми приїхали, щоб провести його в останню путь.
Тітка Віра відразу стала збирати речі, але я її зупинила і покликала на серйозну розмову.
Я сказала, що ніхто її з квартири не виганяє, і що вона може жити в ній стільки, скільки потрібно.
У нас немає проблем з житлом: ми з чоловіком живемо у власному будинку, а для сина ми придбали квартиру.
Так що гострої необхідності володіти батьковою квартирою у нас немає.
Я знаю, що тітка Віра просто немає куди повертатися, адже у її двокімнатній квартирі живе дочка з зятем і двома онуками.
Звичайно, рідну маму вони на вулиці не залишать, але навіщо їм тіснитися, якщо є батькова квартира, яка за цей довгий час стала рідним домом для цієї прекрасної жінки.
Тітка Віра аж розплакалася, коли я повідомила їй, що вона – вдома, і може залишатися і жити тут ще багато років.
Просто я дуже вдячна цій жінці, завдяки якій мій тато останніх 15 років прожив значно щасливіше, а це не мало вартує.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.