В кінці минулого року не стало мого батька, йому було 75 років, і це для нас стало прикрою несподіванкою, адже все сталося дуже раптово.
Я давно живу окремо, у нас з чоловіком все добре, ми маємо єдиного дорослого сина.
Останні 15 років мій батько жив з жінкою, на 12 років молодшою від себе.
Тітка Віра, як і мій батько, давно вдова, то ж самотність їх зблизила.
Свою двокімнатну квартиру тітка Віра залишила своїй дочці і внукам, а сама переїхала до мого тата.
Жили вони собі дуже добре, тітка Віра гарна господиня, яка щиро піклувалася про мого батька.
Коли я до них в гості не приїду, тато чистенький, доглянутий, в квартирі прибрано, на кухні завжди наварено, так що можна сказати, що моєму батькові пощастило.
Влітку тітка Віра їздила на город, а потім зібраний урожай консервувала – огірочки, помідорки, капуста, салати різні.
Цих закруток вона робила стільки, що весь рік ще нам передавала, і взагалі, з пустими руками з дому вона нас ніколи не відпускала – то пиріжків напече, то котлеток, то тортик для нас зробить.
Офіційно вони з татом не розписувалися, бо не було потреби, вони просто жили і дбали одне про одного.
Нам це теж було зручно, адже ми знали, що батько в надійних руках, і нам не треба було щовихідних до нього мчати.
Все сталося раптово, батько відійшов у засвіти дуже несподівано, ми приїхали, щоб провести його в останню путь.
Тітка Віра відразу стала збирати речі, але я її зупинила і покликала на серйозну розмову.
Я сказала, що ніхто її з квартири не виганяє, і що вона може жити в ній стільки, скільки потрібно.
У нас немає проблем з житлом: ми з чоловіком живемо у власному будинку, а для сина ми придбали квартиру.
Так що гострої необхідності володіти батьковою квартирою у нас немає.
Я знаю, що тітка Віра просто немає куди повертатися, адже у її двокімнатній квартирі живе дочка з зятем і двома онуками.
Звичайно, рідну маму вони на вулиці не залишать, але навіщо їм тіснитися, якщо є батькова квартира, яка за цей довгий час стала рідним домом для цієї прекрасної жінки.
Тітка Віра аж розплакалася, коли я повідомила їй, що вона – вдома, і може залишатися і жити тут ще багато років.
Просто я дуже вдячна цій жінці, завдяки якій мій тато останніх 15 років прожив значно щасливіше, а це не мало вартує.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую