У мого чоловіка Олега матері не стало досить таки давно, ще коли він був малою дитиною.
Після того йому дуже допомагала рідна тітка.
Хоч в тітки Ліди і була сім’я та діти, вона дуже добре ставилася до нього, шкодувала завжди.
Хоча Олег жив з батьком, він виховував його сам, але тітка Ліда завжди забігала до них, як тільки мала вільну хвилину, допомагала по господарству: прала одяг їм, прибирала, приносила з собою свіжоспечені та свіжоприготовлені різні смаколики.
А своєму маленькому племіннику Олегу, вона давала якусь копійку на морозиво.
Тітка Ліда поверталася додому до сім’ї, адже на неї очікували чоловік та діти, а Олег з нетерпінням чекав, коли тітка Ліда знову принесе смаколики якісь.
Він мав тепер її за маму, вона була добра і лагідні до нього.
Батько Олега з ранку до вечора працював на роботі, щоб забезпечити сина, тому завжди був зайнятим, постійно десь у справах, а працював він важко, на сина часу не завжди хватало у нього.
Тепло і справжню материнську турботу Олег отримував від маминої рідної сестри, крім тітки Ліди їм більше ніхто й не допомагав.
Коли мій чоловік навчався в вищому навчальному закладі, його батько одружився вдруге, його дружина не дуже хотіла, що тепер чоловік допомагав синові.
Тому відтоді Олег, хоч був ще юним, пішов на роботу, щоб самому заробляти на життя.
Згодом ми з ним познайомилися, одружилися.
Батько Олега поїхав кудись з дружиною.
Ми про нього нічого не чули, тітка Ліда теж жила своїм життям, а нам допомагали лише мої родичі.
Жили ми в моїй квартирі, обоє працювали, хоч отримували небагато, але на життя вистачає.
А нещодавно Олегові подзвонила тітка Ліда, сказала, що їй дуже потрібні гроші, просила позичити 3 тисячі гривень.
Мій чоловік відразу сказав, що гроші дасть, але віддавти не потрібно, вона йому зробила багато добра і дбала про нього в дитинстві.
Я не була проти, звісно, адже знала всю історію його життя.
Тітка Ліда гроші взяла, подякувала і декілька місяців ми про неї не чули.
Потім знову зателефонувала нам, просила позичити на цей раз їй 700 гривень, чоловік знову дав їй гроші просто так, нічого не беручи в замін, просто перерахував на картку і все.
Так повторювалося декілька разів.
І мені вже це стало не подобатися.
Якось тітка Ліда запросила нас до себе в село, ми, звісно зібралися її відвідати, купили подарунок і зібралися в дорогу.
А коли вже їхали, Олегу знову зателефонувала вона.
На цей раз тітка Ліда надиктувала Олегу величезний список з продуктів, які ми маємо купити їй.
Ми з чоловіком по дорозі заїхали в магазин і залишили там ще майже 3 тисячі гривень.
На великий подив для нас, тітка Ліда зустріла мене з чоловіком без особливої радості, лише раділа сумкам з продуктами більше ніж нам.
Пригостила нас смаженою картоплею і квашеною капустою.
На тому була й всі її гостина.
Звісно, я не маю ніякого діла до того, і ні на що не претендую, вона людина вже немолода, щоб столи нам накривати, та й роботи має багато в селі.
Але в тітки мого чоловіка чимале господарство, є корова, свині, різної птиці багато, але вона зовсім нічого не дала нам з собою, коли ми поверталися додому, знаючи, що ми в місті живемо, а в Олега немає родини і вона це добре знає.
Вона ще нам декілька раз телефонувала, просила позичити гроші, пояснювала, що їй зараз важко, дітям її також скрутно, нічим не можуть їй допомогти, просила в борг хоча б 500 гривень, хоча жодного разу їх не віддала.
Але, на цей раз, Олег їй відразу відмовив, адже такої родини йому не потрібно, коли лише щось беруть у нього.
Фото ілюстративне.