В кінці лютого у моєї невістки був день народження, я їй подарувала набір для душу і постільну білизну. Подарунок “потягнув” на 800 гривень. Катерина його мовчки взяла, і ввічливо подякувала. А вчора до мене прийшов син, у нього скоро день народження, і я дала йому півтори тисячі, щоб він купив собі, що йому потрібно. А він мовив: – Не потрібно, мамо, Катя знову образиться. Я таки всунула синові ті гроші, а коли він пішов, я зателефонувала невістці. – Ти, Катерино, не ображайся на мене. Просто в лютому два дні народження: у тебе і у моєї сестри. А пенсія у мене маленька. Але відповідь невістки засмутила мене до сліз

У моєї невістки був день народження в кінці лютого. Живемо ми від них далеко, бачимося, відповідно, дуже рідко. А коли вони до нас приїхали, я вручила їй набір для душа і постільний комплект.

У мене доходи невеликі, я отримую лише пенсію. І її подарунок був для мене відчутним, він “потягнув” на 800 гривень. Невістка Катерина ввічливо подякувала мені.

А ось вчора приїхав до нас мій син. Він приїхав один, без сім’ї. У сина скоро буде день народження. Я даю йому півтори тисячі гривень і кажу:

– Візьми, сину! Сам купиш собі, що тобі потрібно, бо я можу не вгадати.

А він не бере, каже мені:

– Мамо, не треба, Катя знову образиться.

І я лише вчора дізналася, що моя невістка давно рахує, скільки я дарую їй, а скільки синові. І якщо їй менше, ніж синові, то це нова образа. І вдома моєму синові приходиться вислуховувати знову і знову від дружини через мої подарунки. А я й не знала.

Але ж син мені ближче, ніж невістка, це зрозуміло. Ми з нею хоч і не сварилися ніколи, але люди дуже різні.

У мене просто немає більше грошей на подарунок.

Гроші синові все ж всунула в руки. Тільки син поїхав, я зателефонувала до невістки. Кажу:

– Ти, Катю, не ображайся. Просто у лютому два день народження, у тебе і моєї сестри, а пенсія у мене не велика, мушу в цей місяць купити 2 подарунки, тому так виходить.

Так вона мені з тієї образи сказала, що я її дітям в минулому році дарувала на дні народження по тисячі гривень, а онукові від моєї дочки дві тисячі дала, і що так не можна робити.

Оле я не вважаю, що щось зробила не так. Синові доньки я дійсно давала дві тисячі. Але він ноутбук хотів з подарункових грошей купити, і інша бабуся теж давала дві тисячі, і мені не хотілося впасти “в бруд обличчям”.

Поговорили ми з невісткою, але вона так і залишилася при своїй думці, що я не права:

– Або всім однаково дарувати, або – нікому нічого, якщо немає грошей.

Я поклала телефон і не розумію нічого, що я зробила не так, адже усім хотілося зробити добре.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел