fbpx
Життєві історії
В кінці лютого до нас з дружиною в Львів теща приїхала з Запоріжжя. Ми її гарно прийняли, усім допомагаємо, навіть одяг купую я їй. А нещодавно я пізно повернувся з роботи, сам розігрів вечерю, дружина вже спати лягала. А вранці свою тещу не впізнав, вперше її таку бачив

Ми з дружиною познайомилися 7 років тому, а одружилися 5 років тому.

Моя Оксанка сама родом з Запоріжжя, а я зі Львова, ми ту і навчалися. Згодом одружилися, Оксані Львів дуже сподобався і ми вирішили житимемо тут.

Спочатку орендували окрему кімнату, потім квартиру, а згодом, коли обоє мали гарну роботу, взяли квартиру в кредит.

З початковим внеском нам допомогли мої батьки, тому нам було легше, адже ми з початку внесли 50 відсотків від вартості квартири, завдяки цьому і платимо відсотки малі і по сьогоднішній день.

Згодом у нас з’явилася донечка, дружина сиділа в декреті, але намагалася брати невеличкі підробітки, щоб нам усім вистачало на прожиття, а з моєї зарплати платили кредит, ми з дружиною, щомісяця старалися більшу суму заплатити, щоб швидше погасити борг.

А зараз моє життя дуже змінилося, не має вже того бажання більше заробляти і тягнутися до кращого, адже вдома така ситуація, яка нічого хорошого не віщує.

Зараз я беру багато роботи, засиджуюся в офісі допізна, але не тому, що хочу більше заробити, а тому що навіть додому повертатися не хочеться мені останнім часом. Там вже не так, як раніше було.

Справа в тому, що в кінці лютого, з Запоріжжя до нас з Оксаною приїхала її мама з молодшою сестрою.

Ми самі покликали їх до себе, адже там було дуже неспокійно і ми хвилювалися за них.

Рідна сестра моєї дружини навчається дистанційно, ще й курси якісь там відвідує онлайн, тому вона майже завжди вдома. З тещою вони живуть в окремій кімнаті, адже у нас двокімнатна квартира, тому вони розмістилися в залі, а ми з Оксаною і донькою в меншій кімнаті живемо.

Теща спочатку на роботу йти не хотіла, сказала, що чекатиме, скоро все закінчиться і вона повернеться додому, там у неї робота є, але вона звільнилася тимчасово, зі зрозумілих причин.

Потім теща сказала, що їй потрібно трохи вдома побути, відпочити від перенесених хвилювань, а потім наче трохи шукала роботу, та каже в її віці ніхто вже нікуди не бере, лише молодь беруть на роботу. Тому мати дружини сказала, що сидітиме вдома, допомагатиме Оксані з дитиною.

Виходить, що тепер працюю я один на всіх і Оксанка моя має невеличкий підробіток, вдома виконує якусь роботу онлайн.

А комунальні, продукти, навіть одяг родині дружина все купуємо за гроші мої. Я вже мовчу про те, що в нас дитинка мала, їй все купувати потрібно.

Витрати на все немалі в наші дні.

Звісно, що і теща, і донька її отримують допомогу від держави, але вона мізерна і вистачає її лише на елементарні потреби в наш час.

Я, щиро скажу, ніколи не жалівся, розумів ситуацію, знаю, що це родина дружини, ми самі їх покликали до себе і радо їх прийняли.

Обставини в країні такі, усім зараз непросто.

Але складність ситуації полягає у тому, що моя теща така важка людина з дуже непростим характером, з нею важко вжитися під дахом одним.

Вона відчуває себе, як вдома, кожному каже, хто що моє робити. Сестра Оксани в залі постійно цілодобово сидить, бо навчається, займається, а теща на кухні з ранку до ночі. Мені в моїй квартирі просто ніде дітися, крім як втрьох в нашій кімнаті малій.

Останнім часом я не можу порозумітися з тещою, адже не розумію, чому вона не відчуває себе гостею в нашому домі, а лише командує нами, хоча за наш рахунок живе і ми в неї нічого не просимо абсолютно.

Вона постійно говорить Оксані, що та як їй робити, Оксана бачу старається змовчати, а тепер справа вже й до мене дійшла останнім часом.

Того вечора я пізно з роботи прийшов додому, була майже 10 година вечора. Поки помився, з дитиною посидів, потім на кухню пішов. Оксана вже лягала спати і я сам собі вечерю розігрів.

Звісно, що тарілки я залишив, як і все на столі, тоді я дуже втомився, так хотів відпочивати, адже з ранку знову на роботу.

А вранці чую теща кричить. Заходжу на кухню, а вона до мене:

– Тарілка твоя смердить, ти що не чуєш? Чому не помив після себе? Ніколи не залишайте посуд на ніч.

Я вже не міг мовчати і сказав:

– Ви доросла і здорова жінка, могли б помити тарілку за мною, все одно, весь день вдома сидите.

Теща не очікувала такого, адже ми завжди їй мовчали. Вона пішла до себе в кімнату, показавши, що образилася дуже.

Оксана засмутилася і до мене каже:

– Ну навіщо ти так сказав. Ти ж сам знаєш, як моя мама любить чистоту.

Я пояснюю дружині, що так не правильно, адже її мама з нами дуже недобре розмовляє. А дружина виправдовує її, мовляв їй теж важко в чужому місті і в чужому домі.

Я тепер стараюся довго засиджуватися на роботі, не хочу, щоб якісь непорозуміння були, шкода дружину, адже вона засмучується після цього.

Теща зі мною після того так і не розмовляє, каже Оксані, що ми вже не знаємо, як вигнати її. Але хіба я щось не вірно зробив?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page