В кінці лютого до нас погостювати приїхала моя теща.
Я ставлюсь до матері своєї дружини дуже гарно, вона добра та турботлива людина, завжди гарно ставилася до мене вона.
Декілька днів ми чудово з нею разом проводили час, багато гуляли, згадували цікаві моменти з життя, щиро спілкувалися.
Теща моя порадувала нас смачними гостинцями із села, які ми дуже любимо з дружиною, а я натомість пригощав її своїми смаженими шашликами.
У нас усіх був дуже гарний настрій, ми добре проводили час разом.
Згодом день за днем минав, а мати моєї дружини додому навіть не поспішала, вона навіть мови про це не вела.
Вдома з коровою та господарством залишилась її молодша донька тож, теща особливо не поспішала повертатися додому, казала, що зараз зима, роботи на городі та подвір’ї немає, тому й поспішати їй немає куди, може й далі гостювати, але не казала скільки.
З кожним днем ставало якось незручно.
Адже до нас часто приходять наші друзі, ми люди гостинні, часто сидимо і щиро спілкуємося, п’ємо чай, чудово відпочиваємо разом.
А моя теща має теку недобру звичку – постійно приходить до нас в присутності чужих людей, накладає собі велику тарілку їжі та приєднується до нашої компанії, сидить собі спокійно з ними від і до.
Вона спокійно влізає в нашу розмову, навіть, якщо її ніхто нічого не запитує, розповідями про своє сільське життя, господарство і сусідів в яких корова вже місяць не дає молока, а свині ростуть великими всього за пів року, не те, що в неї.
Звичайно, я розумію, для неї це все її життя, але нашим друзям це слухати не цікаво, у них зовсім інші інтереси, вони цим зовсім не цікавляться.
Наші друзі швиденько збираються, не допивши кави та чай, і швиденько йдуть додому.
Так моя теща гостювала в нас два тижня.
Я, щиро кажучи, дуже зрадів коли дізнався що вона нарешті збирається повертатися до себе додому.
Ми привезли її на вокзал і люб’язно посадили на потяг.
По поверненню додому, я щиро попросив свою дружину, щоб вона так часто не запрошувала свою маму до нас в гості, адже мені не комфортно вже, вона як приїжджає, то тижнями у нас сидить, навіть ніколи не каже, коли повертатиметься додому, сидить і все.
Я, правду кажу, що люблю маму дружини, я мав надію що дружина мене теж зрозуміє. Якби стільки часу з нами провела б моя мама, я відверто зізнаюсь, що віднісся б до цього так само.
Просто на мою думку дорослі діти зі своїми сім’ями та їх батьки повинні жити окремо. Тим паче батьки не є дуже старенькими не потребують догляду, а все самі можуть робити.
Я б зрозумів якби в нас були маленькі діти то потрібна була б допомога.
Але наразі в нас нема дітей і поки ми цього не плануємо.
Ми просто хочемо трохи пожити для нас двох окремо і все, я просто щиро в цьому зізнаюся.
Ввечері зателефонувала нам моя теща, вона сказала дружині, що вже приїхала додому дому, все добре у неї.
Вона подякувала за такий чудовий прийом. сказала, що любить нас і їй в нас дуже сподобалося, а мені передала привіт.
На що дружина їй сказала:
– Мамо, не потрібно до нас приїжджати на такий довгий період часу, мій чоловік втомлюється, коли ти в нас так довго сидиш.
Теща моя засміялась, у відповідь сказавши що все чудово розуміє і не хотіла зовсім так втомлювати нас.
В цей момент зніяковіли певно всі.
Того вечора мені з дружиною навіть розмовляти не хотілося.
Це можна було сказати більш коректно, щоб нікому не було образливо, і взагалі не потрібно згадувати мене, що це я про це попросив.
Після цього ми з мамою моєї дружини ще жодного разу не говорили, і як налагодити наші стосунки я тепер не знаю.
Таке їй явно неприємно було чути.
Я б такого теж не хотів почути від своїх власних дітей.
Я дуже це розумію, але як виправити ситуацію, що склалася, тепер не знаю.
Що тут краще вчинити?
Фото ілюстративне.