Ми з сестрою багато років не спілкувалися, бо вона відколи вийшла заміж в сусіднє село, признавала лише родичів чоловіка, а з нами родичатися бажання не мала.
Ярославі пощастило, вона дуже вдало вийшла заміж. Наші батьки ніколи не були заможними, але у нас був спадковий будинок, який дістався нам від бабусі. Мама тоді сестрі на весілля його подарувала, Ярослава зраділа, дім продала, а гроші собі забрала. А потім 20 років ні до нас не приїжджала, ні до себе нас не кликала. Ми від людей знали, що Ярослава з чоловіком дуже заможно живуть, і дочку єдину ростять.
Я теж вийшла заміж, стала жити разом з мамою, невдовзі також донечку народила. Але чоловік мій виявився не тим, за кого себе видавав, на роботу ходити не хотів, дитина його не цікавила, грошей додому не приносив. Прожила з ним я десять років, а далі зрозуміла, що більше так не можу, дочка підростає, треба думати про її майбутнє, та й будинок давно треба було ремонтувати, а коштів у нас не було.
Поїхала я на заробітки, з чоловіком розлучилася, а за дочкою мама обіцяла приглянути. Я собі думала, що зароблю на ремонт хати, і повернуся. Так і зробила, почала заробітчанські гроші в ремонт нашого будинку вкладати, і воду провела в хату, і опалення зробила, і накрила дах черепицею, утеплила стіни, добудувала ще ванну і дві кімнати, так що грошей на все це пішло чимало.
А в кінці літа телефонує мені донька і каже, що до нас тітка Ярослава приїхала. Я дуже здивувалася, але навіть зраділа, що сестра нарешті про нас згадала. Та я не зразу зрозуміла, що Ярослава не приїхала, а переїхала до нас. Вона пішла від чоловіка, чи точніше, чоловік пішов від неї, привів додому іншу, а їй наказав збиратися.
За 20 років життя в невістках, сестра навіть не поцікавилася, кому належить будинок, в який вона вклала колись і свої гроші.
З’ясувалося, що все майно належить свекрам, і вона не має на що претендувати. З своїми валізами вона приїхала до мами, роззирнулася, роздивилася все добренько, і вирішила, що тепер тут можна жити. А ще вона згадала, що досі приписана в нашому будинку, мама її не виписувала, бо не було потреби.
Виходу з свої ситуації сестра не шукає, вона вирішила, що буде жити у нас вдома, бо має на це право. Більше того, вона намовляє маму проти мене, що я поїхала на чужину чужих літніх людей доглядати, в той час як її рідній мамі теж допомога потрібна. Ярослава обіцяє, що догляне маму в старості в обмін на те, що вона їй запише половину нашого будинку.
Я просто не знаю, що робити. Не хочу псувати стосунки ні з мамою, ні з сестрою, але знаючи її характер розумію, що з часом можу втратити все.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
