Зараз мені сорок один рік, сім’ї немає, зате є квартира і робота в іноземній компанії, я перекладач.
Через свою надмірну доброту я втратила чоловіка, і родичів теж, з ними я сама не хочу зараз спілкуватися.
Я найстарша з багатодітної сім’ї і в дитинстві завжди допомагала своїм молодшим сестрі і двом братам, і навіть коли вони вже стали дорослими, я не припинила їм допомагати, бо вважала це своїм обов’язком.
Завжди відчувала, що повинна допомагати, тому що батьки, не дивлячись на те, що крім мене було ще троє дітей, все-таки знайшли гроші на мою освіту.
Це дало мені неабиякий поштовх в житті, я стала доволі непогано заробляти.
Потім вже я платила за навчання двох молодших братів, а сестрі допомогла виплатити квартиру.
Для цього доводилося підробляти перекладами, брати роботу додому.
З особистим життям у мене не складалося, бо я постійно була зайнята роботою.
Коли мені було вже добре за тридцять, я познайомилася з Олександром, ми майже відразу почали жити разом.
Все було добре, але з часом він зрозумів, що я тягну на собі всіх своїх родичів, і йому стали набридати прохання про допомогу моїх рідних.
Я теж вважала, що вже досить допомогла, пора і про себе подумати, поки не виникла нова проблема – мій брат розлучився і оселився тимчасово у мене, що теж не сподобалося Олександру.
Довелося через рік вже йому допомагати з власним житлом, ніби все налагодилося.
Але Олександр дізнався, що це за мої гроші будується братові будинок, він не зрозумів цього і пішов, і вже через пів року він одружився з іншою жінкою.
Відтоді я одна, все також вирішую проблеми сестри і братів, беру з собою на море племінників, щоб оздоровити, на себе я вже махнула рукою, навіть не сподіваюся на особисте життя.
А в кінці грудня я занедужала і потрапила в стаціонар.
Пролежала майже два тижні, і за цей час до мене ніхто так і не прийшов.
Мені і прикро і соромно перед сусідами по палаті, я не витримала і подзвонила сестрі, хотіла її трохи присоромити.
«У вас є совість, я ж вам стільки допомагала, а ви не знайшли часу, щоб хоча б один раз мене провідати»?
Вона намагалася виправдовуватися, сказала, що стільки проблем, що їй не до мене.
І тепер я зрозуміла, що жила не так, що сама винна у всьому, що на всьому економила, бо намагалася їм усім допомогти.
А ця ситуація показала, що я їм нікому не потрібна, хіба що як гаманець.
І це при тому, що я ще заробляю гроші, а якщо залишуся без роботи, на кого мені розраховувати?
Напевно, в цьому житті я таки щось зробила не так.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
