fbpx

В Італію Леся приїхала майже 20 років тому. Тоді їй довелося залишити з мамою двох своїх дітей, 18-річну доньку і 15-річного сина. Усім необхідним Леся своїх дітей забезпечила, а замість вдячності, син телефонує їй і каже, щоб вона їхала додому свою маму доглядати

Тут, в Італії, я знайшла хорошу подругу. У мене немає нікого з рідних, то ж Леся стала мені сестрою, і за її долю я неабияк хвилююся.

Хотілося б їй якось допомогти, але я не знаю як.

В Італію Леся приїхала майже 20 років тому. Тоді їй довелося залишити з мамою двох своїх дітей, 18-річну доньку і 15-річного сина.

Роботи вдома не було, чоловік, крім оковитої, нічого не бачив, тому Леся прийняла рішення про розлучення.

Мама не втручалася, сказала – роби, як знаєш.

За дітьми обіцяла дивитися, хоч і мала вже 67 років, але відчувала, що впорається.

Лесю мама виховувала одна. Батька свого вона ніколи не знала. Отак привела Василина на світ донечку, Лесею назвала, і жила заради цієї дитини.

Навіть своїм батькам не розповіла таємниці, через що вони вигнали її з дому.

Але від дитини Василина не відмовилася. Пригріла її з немовлям біля себе їхня далека бездітна родичка.

Так і жили вони разом, а коли тої не стало, вона свою хату і переписала на Василину.

Нехай маленька, напіврозвалена і стара, але все ж, своя.

Коли Лесі виповнилося 19, на роботі вона познайомилася з Остапом, хлопцем з сусіднього села.

Позустрічавшись трохи, вирішили одружуватися. Василина прийняла зятя в хату.

Незабаром і двійко діточок народилося.

Тішилася Василина онуками, тепер всю свою любов і турботу віддавала їм.

А Леся все частіше почала помічати, що помилилася у виборі чоловіка і батька для своїх дітей.

За всі роки, що вони прожили разом, Остапу не прийшла думка зробити ремонт вдома чи, взагалі, думати про зведення нової хати, бо ця вже геть стара.

Остап все більше прилягав до чарки, а Леся все частіше думала про розлучення і про те, як допомогти дітям.

Першою в Італію поїхала її сусідка. Леся, все добре обміркувавши, теж зважилася на цей крок.

Треба сказати, що жодного разу вона про це не пошкодувала. Було важко, особливо на початках.

Але зате у Лесі зараз найкрасивіший будинок в селі.

Діти виросли. Доньці вона купила квартиру. Але кілька років тому дочка з зятем і дітьми переїхала на постійне проживання в Чехію, зятю там запропонували гарну високооплачувану роботу. Лесі залишається лише порадіти за доньку.

В селі, в будинку на два поверхи, який Леся звела за зароблені в Італії гроші, залишився син з невісткою.

Нещодавно Леся допомогла сину придбати автомобіль. Тепер збирає гроші, щоб купити ще й квартиру, бо невістка з міста і в селі жити не хоче.

Ще донедавна її 87-річна мама була здоровою, наводила лад вдома, поралася на городі.

Але вік бере своє, все почалося з того, що мама почала втрачати пам’ять.

Зараз періодами – то нікого не впізнає, то щось пригадує. Таку людину саму вдома без догляду залишати не можна.

Внук з невісткою вирішили, що це не їхня справа.

Син зателефонував Лесі в Італію і сказав, щоб та поверталася додому і доглядала бабусю сама.

У нього через це почалися негаразди в сім’ї – його дружина не має наміру обходити чужих людей, а йому самому ніколи, бо постійно на роботі.

Леся б поїхала додому до мами. За 20 років вона вже достатньо заробила.

Але вже рік, як вона зустрічається з Антоніо.

Чоловік ровесник Лесі, вдівець, без дітей. Живе з своїм стареньким немічним батьком. Леся якраз зараз працює у них, доглядає дідуся.

Вперше в житті Леся почувалася щасливою жінкою, бо з чоловіком щастя так і не зазнала.

Але тепер їй доведеться робити нелегкий вибір між особистим щастям і доглядом за рідною людиною.

Вона просить у мене поради, а я не знаю, що їй сказати, адже щиро бажаю їй щастя.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page