Двох своїх синів Ірина любила однаково, і завжди вважала, що дітям треба давати все порівну, та намагалася дотримуватися цього принципу.

В дитинстві, коли сини росли, у них завжди були дві однакові курточки, дві пари черевичків, дві однакові машинки. І синів своїх вона завжди вчила тому, що як би життя не склалося, а вони один за одного мають горою стояти.

Все змінилося тоді, коли Ірина поїхала за кордон, а сини обзавелися власними родинами. З’явилися невістки, і тепер кожен з синів слухав не маму і один одного, а свою дружину.

Старший, Олексій, одружився і став жити в місті, а молодший, Ігор, залишився в селі. Раділа Ірина, що у синів все добре, а щоб стало ще краще, вона наважилася їхати за кордон, бо прагнула ще дітям матеріально допомогти.

Перші роки роботи в Італії були нелегкими. Ірина не могла звикнути до чужої мови і культури, але вона терпляче працювала, знаючи, що все це вона робить заради своїх синів.

Спочатку вона збирала гроші, щоб придбати квартиру старшому сину, Олексію, а потім допомагала Ігорю з ремонтом їхньої старої хати, яка залишилася від її батьків. Син вирішив повністю перебудувати їхній родинний будинок, і мама з радістю його в цьому підтримала.

Коли сини вже облаштувалися, вона ділила все між ними порівну, навіть якщо це означало, що їй доводилося обмежувати себе у багатьох речах.

Через кілька років, коли Ірина подумала, що варто почати жити для себе, старший син Олексій подзвонив їй:

– Мамо, ми з Оленою думали… У нас тут маленька квартира, і вона нам вже затісна. Нам здається, що ти могла б допомогти нам купити більшу. Адже ти допомогла Ігорю з хатою, ти ж сама розумієш, що квартира і будинок це речі не до порівняння.

Ірина замислилася на кілька секунд. Вона добре розуміла, що за цим стояли не лише слова Олексія, а й вимоги його дружини, яка, м’яко кажучи, не любила її. В останній раз, коли Ірина приїжджала в гості, Олена, зайнята хатньою роботою, обурливо прокоментувала:

– Мамо, а чого ви допомагаєте Ігорю більше? Він же не потребує таких витрат, як ми, адже у нього одна дитина, а у нас двоє.

Ірина зітхнула. Вона знала, що це не було правдою, адже вона завжди намагалася допомагати двом синам однаково. А те, що невістки не можуть макаронами і кавою між собою порівну поділитися, то це не її клопіт.

Проте, щоб не загостювати питання, кому вона більше допомагає, Ірина вирішила, що купить більше житло старшому сину, як того вимагала невістка.

За два роки Ірина зібрала гроші на більшу квартиру для Олексія. Вона розуміла, що це не виправить стосунків з невісткою, але намагалася вчинити так, щоб було добре. Та знову не вгодила. Тепер уже претензії висувала молодша невістка.

– Мамо, ми, звісно, вдячні за будинок, але нова квартира для Олексія, це вже занадто. Ви ж коли повернетеся, то з нами збираєтеся жити, отже нам треба більше допомагати, а то якось нечесно виходить.

Ірина була приголомшена. Вона не могла зрозуміти, як її сини так змінилися після одруження. Ігор, як і раніше, намагався виглядати байдужим до ситуації. Він лише хмурився, але не говорив нічого.

Ірина відчула себе не потрібною і розгубленою. Чому так сталося? Вона прагнула зробити все, що в її силах, щоб допомогти своїм дітям, але тепер здавалося, що її старання були марними.

Через цю квартиру для старшого сина брати так розсварилися, що перестали навіть спілкуватися між собою.

В Італію Ірина повернулася дуже засмученою. Отримала чергову зарплату, як завжди, 50 євро відклала для себе, а решту мала передати через водія буса синам. Але ще пішла в магазин, щоб купити продуктів. Вона завжди купувала так, щоб було однаково у двох сумках.

Але в останню мить вона передумала. “Не буду я нічого їм купувати і передавати. Нехай живуть як знають, дорослі уже” – подумала жінка і вийшла з магазину.

“У тебе щось трапилося, мамо? Чому ти не передала в цьому місяці гроші?” – не забарився з дзвінком старший син.

“Мамо, де гроші? У тебе все добре?” – наступним був дзвінок і від молодшого сина.

Сини не могли зрозуміти, що сталося, адже вперше за багато років вони не отримали італійської зарплати. На цьому грунті брати навіть помирилися, бо зрозуміли, що нема що ділити, а отже, нема на чому сваритися.

А Ірина вирішила, що купить собі невелику однокімнатну квартиру і буде жити окремо від дітей. Так точно буде спокійніше усім.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.