В Італії я собі жила в своє задоволення – одяг гарний, дорогий купувала, прикраси ювелірні. Не шкодувала грошей, щоб поїсти десь добре. Чи поїхати куди-небудь, світ подивитися, якщо випадала така можливість, тож додому я привезла всього кілька тисяч євро, але ці гроші так швидко зникли, наче розчинилися. Єдине, що я доброго встигла зробити – так це невеликий косметичний ремонт в своїй хаті, і все. А нещодавно я таки в лікарню потрапила, вже всі гроші витратила, а лікування виявилося дорогим. Я думала, що мені донька допоможе, але вона відмовилася

Перше, що мене люди питають, коли чують, що я була 10 років на заробітках в Італії – що я собі придбала за цей час? Бо ні нового житла, ні машини у мене немає.

А повернулася я так швидко, бо відчула, що здоров’я стало підводити. Там лікуватися я не могла, бо за весь цей час я так і не зробила собі відповідні документи, а оплачувати лікування для мене було дуже дорого.

Та й щоб по лікарях ходити, то треба мати час, а я баданткою працювала, круглодобово жила у синьйора, якого я доглядала. У мене один вихідний неділя був.

Тож, зваживши всі за і проти, я вирішила повертатися додому.

Будинок у мене був в селі, він мені від батьків у спадок дістався. Я давно розлучена, а єдина моя донька заміж вийшла і пішла в невістки.

У мене було таке переконання – має донька чоловіка, то нехай він тепер і опікується нею. Тому я їм особливо не допомагала, максимум, могла відправити 100 євро на день народження чи на Різдво.

Головне, що вони у мене нічого і не просили, самі працювали, щось заробляли, принаймні, ніколи не скаржилися на нестачу коштів.

А я собі жила в своє задоволення – одяг гарний, дорогий купувала, прикраси ювелірні. Також не шкодувала грошей, щоб поїсти десь в ресторані, якщо траплялася така нагода. Чи поїхати куди-небудь, світ подивитися, якщо випадала така можливість.

З собою я привезла кілька тисяч євро, але ці гроші так швидко зникли, наче розчинилися.

Єдине, що я доброго встигла зробити – так це невеликий косметичний ремонт в своїй хаті, і все.

А нещодавно я таки в лікарню потрапила, вже всі гроші витратила, а лікування виявилося дорогим.

Я була впевнена, що донька з зятем мені поможуть, але вони мені відмовили, сказали, що у них немає грошей.

Тоді я своїй рідній сестрі зателефонувала, стала скаржитись на доньку, а сестра, уявляєте, стала її захищати.

– А що ти хотіла? – каже. – Ти була 10 років на заробітках і нічим ти своїм дітям не допомогла, а тепер сподіваєшся, що вони тобі мають допомагати? З Якої радості? – картала мене сестра.

А мені дуже прикро, бо я, все ж мама, і донька мала б мене доглядати і допомагати просто так, а не через якісь гроші.

А яка ваша думка? Хто з нас правий в цій ситуації?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page