fbpx

В Італії щомісяця я заробляю 900 євро, з них 600 відправляю молодшій доньці Галині, собі залишаю 250, а 50 передаю старшій доньці, Світлані, не хочу, щоб вона потім не казала, що мама про неї забула. Але мої доньки, відколи я поїхала на заробітки, зовсім перестали між собою спілкуватися, а я не розумію, що саме так розділило сестер

Допомагати дітям я вважала своїм святим обов’язком, і саме заради них я і поїхала в Італію заробляти гроші.

Мені одній багато не треба, я давно вдова, квартира своя у мене була, нехай без супер ремонтів, але все ж.

Діти у мене дорослі, живуть окремо.

Старша донька дуже вдало вийшла заміж, чоловік її усім забезпечує, живуть вони у власному будинку, мають авто. Синочок у них один підростає.

Світлана живе добре, ні в чому не потребує, вона і на роботу ходить не для заробітку, бо зарплата у неї невисока, а так, щоб між люди вийти. Одним словом, попала моя старша донька в добро.

А от молодшій, Галині, так не пощастило. Живе вона в будинку разом з свекрами, їм там виділили дві окремі кімнати, але кухня у них спільна, дочка часто скаржиться, що свекруха її картає за те, що вона погана господиня.

Я сама знаю по собі, що таке жити з свекрухою, десять років в свій час жила, наїлася того хліба, то ж доньку дуже розумію.

Тому я вирішила так – якщо у старшої і так все є, то треба допомагати молодшій, хто ж її підтримає як не рідна мама.

Перші п’ять років я гроші взагалі не витрачала, збирала кожен євро, аби купити квартиру.

Я сюрприз дочці хотіла зробити, Галина очам не повірила, коли я приїхала додому і вручила їй ключі від квартири.

Житло і район я сама вибирала, так щоб зручно дітям до школи було ходити, бо ж в Галини троє дітей.

Квартиру я вибрала трикімнатну, не в новобудові, але вона мала цілком пристойний вигляд.

Та Галина хотіла ремонт, довелося мені ще рік попрацювати, щоб їй допомогти ремонт там зробити і меблі поміняти на сучасніші.

Відтоді так і повелося, я заробляю 900 євро, з них 600 щомісяця відправляю Галині, собі залишаю 250, а 50 передаю старшій доньці, Світлані, щоб вона потім не казала, що мама про неї забула.

Та я помітила, що відколи я в Італії, стосунки між моїми дочками значно погіршилися, вони не спілкуються зовсім, навіть не знають, як справи одна в одної.

Питаю Галину як Світлана, а вона мені каже – а звідки я знаю, їй телефонуйте.

Та сама історія і з Світланою, яка і сном не відає як живе сестра, вони живуть в одному місті і навіть не передзвонюються.

Для мене це дуже дивно, не можу зрозуміти, що так віддалило сестер одна від одної.

Може, я в чомусь винна?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page