З Надією доля нас звела в Римі, де ми обоє працюємо, знаємося ми відносно недавно, але зустріч з цією жінкою змусила і мене задуматися над своїм життям.
Мені 63 роки, Надії – 62, і у нас виявилися дуже схожі ситуації.
У всіх заробітчанок неділя – вихідний день, і ми в Римі збираємося в парку, щоб побачитися, поговорити, підтримати одна одну.
У мене двоє дітей, і подалася я на заробітки заради них, адже дочок я ростила сама.
Ми з чоловіком давно розлучилися, тому що він знайшов собі іншу.
А ми жили весь цей час скромно, дочки отримали освіту, заміж вийшли, та в обох є проблеми з житлом.
От я і вирішила дітям допомогти, бо хто, як не я допоможе?
В Італії я вже шість років, і за цей час я вже купила старшій доньці квартиру, тепер збираю на квартиру молодшій.
Я це все розповіла своїй новій знайомій Надії, а вона мені каже, мовляв, Ви що, спочатку не про дітей треба дбати, а про себе.
Вона переконана, що основна помилка всіх заробітчанок полягає в тому, що вони все дітям віддають, а потім самі без нічого залишаються.
І розказала свою історію, яка є підтвердженням її слів.
У Надії теж двоє дітей – син і дочка. В Італії вона вже 20 років.
З першим чоловіком вона розлучилася, у шлюбі у них народився син, якого вона після розлучення ростила сама.
А в 40 років Надія народила ще доньку, у неї були стосунки з одним одруженим чоловіком.
З сім’ї він не пішов, тому Надія залишилася одна з двома дітьми.
Їй було дуже важко, тому вона і подалася на заробітки в Італію.
Дітей вона залишила її на свою рідну сестру і поїхала.
Гроші вона надсилала сестрі, а та добре дбала про дітей.
Але дочка, яка виросла без маминої уваги, звикла отримувати від неї гроші, і тепер Надія постійно все зароблене висилає в Україну.
Син у неї вже дорослий, але і йому вона допомагає – купила йому і квартиру, і машину. Але тепер син розлучився, квартиру залишив дружині і дитині, то ж Надія планує йому купити ще одне житло.
Доньці вона придбала велику, трикімнатну квартиру. Дочка ще машину хоче. Надія пообіцяла, що купить.
В підсумку, за 20 років заробітчанства для себе вона нічого не купила. Каже, що не їде додому, бо навіть не має в кого зупинитися на ті кілька днів відпустки – ні син, ні дочка не поспішають приймати маму в своїх домівках.
А нещодавно Надія занедужала і потрапила тут в стаціонар. Діти лише зателефонували, спитали чи все добре.
Добре, що все закінчилося благополучно. Ми з іншими жінками-заробітчанками тут її дуже підтримували.
Після розповіді Надії я теж серйозно задумалася над своїм життям, і зрештою вирішила, що мені теж треба прислухатися до її поради і подумати про себе.
Та я вже купила квартиру одній доньці, і якщо я не куплю таку ж іншій, буде велика образа.
Напевно, прийдеться тут ще трохи попрацювати, щоб і доньці купити житло, і про себе подумати, аби на старість себе забезпечити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.