Десять років тому я розлучилася з своїм чоловіком. На той час ми прожили шість років, у нас росла спільна донечка. Мій чоловік завжди любив слухати свою маму, от воно так у нас все і вийшло.
Свекруха моя сина ростила сама, може тому він був такий до неї прив’язаний. Але я завжди собі думала, що з часом все зміниться. Проте не змінювалося абсолютно нічого.
Ситуація ускладнювалася ще й тим, що жили ми разом із свекрухою в її будинку, оскільки я родом з багатодітної сім’ї, до того ж приїхала з іншої області. Так що повертатися мені просто було нікуди.
Все, що б я не робила, я робила не так. І замість того, щоб показати як треба, свекруха скаржилася на мене своєму синові. Дійшло до того, що Тарас так мені прямо і сказав – ти не подобаєшся моїй мамі, тому я хочу розлучення.
Пізніше з’ясувалося, що причина була не тільки в цьому, просто у мого чоловіка з’явилася інша жінка.
Мама мого чоловіка раділа, що нарешті я піду з її дому. Але йти мені було нікуди. І тоді я наважилася попросити свекруху, щоб вона на певний час залишилася з моєю дочкою, а я тим часом думала на кілька років поїхати на заробітки в Італію.
На моє велике здивування, свекруха погодилася. Я поїхала за кордон. Тарас вдруге одружився, але цього разу дружину додому він не вів, пішов жити до неї. А через рік вони кудись переїхали з нашої області, і відтоді я про колишнього нічого не чула. Як і не чула свекруха, яку її любимий син покинув напризволяще.
Єдиною її радістю стала моя донька. До внучки вона відносилася дуже добре, в нас навіть з часом потеплішали стосунки, я їм передавала постійно і гроші, і посилки.
В Італії мені пощастило, я вийшла заміж за італійця і народила ще одну дитину. Так ми і жили. А коли в лютому в Україні почалася війна, я захотіла забрати старшу дочку до себе. Я і раніше не раз пропонувала їй їхати до нас, але вона відмовлялася, казала, що не може бабусю одну залишити.
Проте цього разу я наполягла, дочка погодилася, але з умовою – бабуся теж їде. Я спочатку була збентежена, розповіла про все чоловікові, а він каже – без проблем, нехай приїжджають обидві.
Свекруха у нас вже пів року, ми допомогли їй знайти роботу. Всі мої знайомі впевнені, що до мене приїхала моя мама. Я не зізнаюся, що це свекруха, яка колись практично зруйнувала мій шлюб.
Але життя продовжується. Я вже все забула. Моя дочка її дуже любить, і це головне. Свекруха каже, що додому повернеться не скоро. Питає, чому я швидше не забрала її до себе.
Спеціально для ukrainians.today.
Фото ілюстративне.