fbpx

В грудні я купила собі поїздку по Європі, вирішила трохи відпочити. Одним з подорожуючих був Андрій. Коли ми пили каву в Парижі, так вийшло, що ми були за одним столиком. Ми розговорилися, він розповів мені про себе

Мені 28 років, я закінчила університет, влаштувалася на добру роботу. Все у мене було добре. Навіть із житлом пощастило: мені дісталася від бабусі однокімнатна квартира. Лише не щастило в особистому житті.

Потім в моєму житті з’явився Руслан. Він був приїжджий, доглядав дуже гарно. За три місяці ми вирішили жити разом. У мене.

– А зроби мені прописку, – попросив мене Руслан, – я з пропискою буду отримувати більше.

Я б за своєю душевною простотою і погодилася, та мама відмовила:

– Не треба дочко, принаймні, не зараз. Щось швидко він тебе про прописку попросив, ви лише місяць, як живете, до РАГСУ не дійшли навіть.

Я не відмовила, але сказала Руслану, що треба почекати. А за місяць він від мене пішов. Мама мала рацію: наречений просто шукав вигідний варіант, але в нього нічого не вийшло. Я засмутилася, адже я думала, що ми з Русланом створимо родину.

Потім я перестала вірити в любов і з головою поринула в роботу. Мені здавалося, що сімейне щастя – не для мене. Я почала брати роботу понаднормово. І в грудні я купила собі поїздку по Європі, вирішила трохи розвіятися.

Одним з подорожуючих був Андрій. Коли ми пили каву в Парижі, так вийшло, що ми були за одним столиком. Ми розговорилися, він розповів, що розлучений і вже багато років живе сам. Має власний бізнес, допомагає доньці від першого шлюбу.

Я відразу відчула, що є щось рідне в цій людині, ми продовжили спілкування після поїздки. Спочатку це були телефонні розмови. А на самий Новий рік, коли трапляються дива, Андрій приїхав до мене з великим букетом квітів і каблучкою. Це було дуже неочікувано, але я погодилася.

З Андрієм ми вже два роки, як одружені, у нас донька росте. Я переїхала у його шикарний заміський будинок, а свою квартиру здаю квартирантам. Отже, якщо вам довго не щастить у житті, значить, доля просто приготувала вам справжнє щастя, по-крупному! Просто треба вміти його дочекатися!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page