fbpx
Життєві історії
В гості до свекрухи ми зайшли по дорозі, на кілька хвилин. Але вона нас навіть нічим не пригостила. Сказала, що якщо ми хочемо, то можемо самі зробити собі чай

На цих вихідних ми зайшли в гості до мами мого чоловіка. Вона нас навіть нічим не пригостила. Сказала, що тепер вона на «правильному» харчуванні, а якщо ми хочемо, то можемо самі зробити собі чай. Одним словом – гостинність на найвищому рівні.

У мене молода свекруха, Ксенії Олександрівні, їй всього 42 роки. Вона рано вийшла заміж і вже в 18 років стала мамою, народився мій чоловік Сергій, а через рік його брат Тарас.

За словами Сергія, у них була дуже щаслива сім’я. Ксенія Олександрівна відразу після школи закінчила курси бухгалтерів і починала свою кар’єру в маленькому магазинчику, потім заочно навчалася, тепер вона головний бухгалтер в якийсь солідній фірмі.

Коли Сергію було десять років, його батька не стало. Тому далі Ксенія Олександрівна піднімала синів сама. Вчила їх бути самостійними і прямим текстом говорила, що як тільки вони закінчують школу, вона припиняє про них піклуватися.

Молоді чоловіки вирушають у самостійне плавання. Поки її сини вчилися в школі, вона подбала про репетиторів, щоб в університет поступили на бюджет, навчання вона оплачувати не буде, тому синам відразу потрібно було вибрати професію, до якої душа лежить.

І ось ми з Сергієм одружилися. Ми обоє студенти. Ксенія Олександрівна оплатила частину витрат на торжество, подарувала нам весільну подорож і сказала: «Щасливої ​​дороги, тепер самі». І зникла з нашого життя. Іноді подзвонить, запитає: «Як справи?», – і все.

Ми живемо на квартирі моєї тітки, вона переїхала до моїх батьків в село, а нам поки дозволила жити у неї. Молодший брат Сергія живе поки з мамою, вчиться в університеті, але мама його фінансування припинила теж, сказала, що він вже дорослий, нехай сам заробляє.

У нас народилася дочка, а у Ксенії Олександрівни внучка. Свекруха привітала, привезла величезний подарунок, який складається з памперсів, пелюшок і іграшок. Всіх поцілувала і зникла.

У неї бурхливе життя. Вона на вихідних катається на велосипеді, бере участь в походах і змаганнях. Взимку лижі і ще багато різних занять. Три рази на тиждень вона ходить в спортзал, їсть лише корисну їжу.

Ми її просимо з онукою посидіти, а вона: «Самі справляйтеся». Ми просимо грошей, щоб за знімання квартири заплатити, а вона: «Самі справляйтеся, я якось без допомоги бабусь дітей виростила і ви зможете».

Що це за така байдужість? Коли Сергій був один йому своїх грошей вистачало, а тепер нас троє, а свекруха допомогти не хоче.

Мої батьки вже на пенсії, я молодша дитина в родині, грошей їм і самим не вистачає. Буває овочів з дачі підкинуть.

Звичайно, вона іноді робить нам подарунки, але цього мало. Ось така у мене свекруха. Хотілося б трохи більше уваги з її сторони.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page