В Італію я поїхала на заробітки ще 16 років тому, але вже 10 років я живу з італійцем.
Офіційно ми не розписані, але живемо разом. Маріо дуже подобається їздити зі мною в Україну, і цього разу він сам наполіг, що теж їде.
У мене є єдина дочка, яка 10 років тому вийшла заміж.
До того часу я вже щось трохи заробила, тому на весілля я подарувала молодим квартиру.
Мої свати спочатку зраділи, але коли дізналися, що квартира не в новобудові, то навіть образилися, мовляв, я могла б і більше постаратися.
Але на нову квартиру у мене тоді грошей не вистачало, до того ж, я розуміла, що в новобудові треба буде ще на ремонт витратитися. А тут квартира обжита, відразу заходь і живи.
Особливо бурчав сват, йому не подобалися старі ремонти в квартирі дітей.
А я нічого поганого в цьому не бачила. То тільки в нас люди витрачають шалені гроші на ремонти, щоб було все за останньою модою.
В Італії всі живуть в старих будинках чи квартирах, з меблями, які залишили їм ще їхні батьки, і нічого – всі щасливі!
Ми з Маріо приїхали в кінці грудня. На Святвечір дочка їхала до свекрів, і запросила нас з собою.
Ми погодилися, але тепер я про це дуже шкодую.
В гості до сватів я, зрозуміло, прийшла не одна, а з Маріо.
Батьки мого зятя замість того, щоб подякувати мені за все, почали мені докоряти, що я думаю лише про себе і що я нашим дітям замало дала.
Маріо хоч і не все розуміє, але основний зміст нашої розмови він уловив, і йому все це зовсім не сподобалося.
Та й, якщо чесно, мені теж. Я ж хоч стару, але квартиру купила. А свати за 10 років нічим нашим дітям не допомогли.
Єдине, щоправда, сваха допомагає моїй дочці з дітьми, але ж то її обов’язок, вона бабуся рідна.
Свата мого дуже непокоїть будинок, який я збудувала для себе.
У мене і справді є гарний, новенький дім, в якому я планую жити, коли повернуся.
Я ж не знаю, як складеться моє життя з Маріо, тому і наперед думаю про старість.
Сват же вважає, що я маю впустити в свій будинок дочку з зятем і внуками, що так не робиться, мовляв, вони всі тісняться в старій квартирі, а мій будинок просто стоїть закритий на ключ.
Я і свату, і свасі, і дочці, і зятю прямо сказала – нехай на моє майно не зазіхають. Я дала стільки, скільки вважала за потрібне.
А кому треба більше, то нехай їдуть і самі заробляють. Мені про себе треба думати.
Вважаю, що я все правильно їм сказала!
От тільки після цієї поїздки до сватів на душі залишився неприємний осад.
Може я і справді роблю щось не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
