Три роки тому моя донька Мар’яна вийшла заміж. Я раділа за доньку, їй 30 років, зять на 10 років старший за неї. Відразу їм віддала свою спадкову квартиру, щоб їм було де жити перший час.
Остап видався мені чудовим чоловіком, ось тільки дивувало, що у нього до цих пір немає житла. Але зять пояснив, що йому просто не було для кого старатися, а тепер він подбає і про дружину, і про житло.
Проблема виявилася в тому, що колишній зять нічого не сказав про те, що був одружений і в шлюбі у нього є діти. Правда відкрилася випадково. І тепер ми не знаємо, що з цим робити.
Після того, як молоді заяву в РАЦС подали, з’ясувалося, що Остап у розлученні.
– Одружився рано, пояснив чоловік, – у 20 років, ми швидко розлучилися і дітей у нас немає.
Мар’яна заспокоїлася, ми почали готуватися до весілля, на якому з боку нареченого були присутні тільки кілька друзів та двоюрідний брат.
Заробляв зять непогано, до доньки ставився добре, до нас відносився з повагою, якщо ми просили допомогти, то Остап завжди приїжджав, жодного разу не відмовився.
– Давай твою квартиру продамо, купимо відразу побільше житло, – запропонував Остап Мар’яні, а вона і погодилася.
Ми не були в захваті від цієї ідеї, але заради щастя доньки відмовляти не стали. Вже через місяць бабусина квартира була продана, а ще через кілька тижнів молоді взяли житло побільше. Грошей не вистачило, тому на різницю вони оформили кредит в банку.
Ми допомагали їм сплачувати щомісячні платежі, купили нові меблі, так що за два роки квартира була повністю сплачена. Оскільки житло придбане в шлюбі, то належить воно в рівних частках доньці і зятю.
А одного разу в двері їхньої квартири подзвонили. На порозі стояв хлопець, років вісімнадцяти. Він запитав, чи тато вдома. Ось тут і з’ясувалося, що в Остапа була сім’я, двоє дітей.
Донька запропонувала синові увійти, той і розповів, що батько з ними не живе багато років і лише зрідка присилає невеликі суми. А зараз йому потрібна допомога – гроші на навчання.
Коли Остап повернувся з роботи і побачив свого сина в квартирі, був змушений у всьому зізнатися. За те, що приховав правду, він винним не почувається.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
