В день весілля до воріт Катерини під’їхала велика чорна автівка, з якої вийшов Мирон із дружиною. Катерина як побачила розлучницю, то відразу підбігла і сказала, що її на своє подвір’я вона не впустить. Сцена була не з найприємніших, жінка з розумінням поставилася до ситуації, і повернулася в машину, а Мирон попросив покликати Настю. Дочка вийшла на хвилинку, бо була зайнята весільними клопотами. Батько підійшов до неї, привітав, вручив великий конверт, вибачився, і пішов, щиро побажавши донечці сімейного щастя. Машина уже від’їжджала, як Настя розкрила конверт і побачила в ньому документи на квартиру та ключі від неї

– Ти, Катерино, подумай добре. Не до тебе Мирон збирається йти, – каже сусідка, яка добре знала цю ситуацію.

– Насті теж не треба цього зрадника, – ображено каже Катерина.

– Ну що ти заладила? Він для тебе зрадник, а для неї – батько. І наскільки мені відомо, Настя у нього єдина донька, і він має право бути на її весіллі. До того ж, він сам виявив бажання прийти. Так що, моя тобі порада, Катерино, забудь про свою гордість, і видайте доньку заміж як Бог приказав, щоб дитину благословив і тато, і мама, – порадила сусідка.

Катерина сказала, що подумає. У неї і так передвесільних клопотів багато, а тут ще й Мирон об’явився.

Вночі Катерині снилося їхнє з Мироном весілля. Яка ж вона була щаслива! Вірила і мріяла, що з цим чоловіком проживе до самої старості.

Мирон клявся, що любить її одну і ніколи не покине. Але покинув. Донечці їхній було всього 9 років, вона тоді дуже сумувала за батьком і все питала маму, коли тато до них повернеться.

Спочатку у Катерини з Мироном все було добре, донечка у них народилася. Катерину так поглинуло материнство, що вона і про чоловіка забула, а жила однією лиш дитиною.

На роботу вона теж не хотіла йти, бо вважала, що має більше приділяти уваги доньці.

А Мирон тим часом багато працював, хотів щоб його сім’я була усім забезпечена. Він і будинок збудував, і машину купив. Дружині дорогі золоті прикраси дарував, нічого не шкодував, але взамін не отримував нічого.

Все більше вони з Катериною віддалялися одне від одного, і в підсумку у Мирона з’явилася жінка. На роботі він спілкувався з однією жінкою, і мимоволі закохався в неї.

Рішення піти з сім’ї було непростим, Мирон вагався, думав, шкода було донечки, та Катерина так зверхньо себе з чоловіком поводила, що в підсумку він таки пішов від неї.

Як тоді важко Катерина все це переживала! Вона винила чоловіка, винила розлучницю, усіх вважала винними, окрім себе.

Мирон пішов не взявши з собою нічого, крім машини. Будинок, і все, що в будинку, він колишній дружині і дитині залишив. І аліменти, доволі великі, справно платив, так що і Катерині на життя вистачало.

Він вважав себе винним у тому, що донечка росте без батька, але і вдіяти нічого з собою не міг, бо розлюбив Катерину, і не хотів жити з нею.

Катерина настільки була ображеною на свого колишнього чоловіка, що не дозволяла йому бачитися з донькою, налаштувавши її проти батька, так що Настя і сама згодом стала відмовлятися від зустрічей з батьком.

Перший час Мирон ще пробував знайти підхід до доньки, а потім зібрався і поїхав з дружиною в невідомому напрямку, а аліменти скидав на картку.

Звідки Мирон дізнався, що Настя заміж виходить – ніхто не знає, але він їй зателефонував і попередив, що приїде її привітати.

Катерина відразу сцену влаштувала, що не хоче його бачити. Але сусіди і родичі таки переконали її, що в такий день можна і потерпіти присутність колишнього, заради доньки.

В день весілля до воріт Катерини під’їхала велика чорна автівка, з якої вийшов Мирон із дружиною. Катерина як побачила розлучницю, то відразу підбігла і сказала, що її на своє подвір’я вона не впустить.

Сцена була не з найприємніших, жінка з розумінням поставилася до ситуації, і повернулася в машину, а Мирон попросив покликати Настю.

Дочка вийшла на хвилинку, бо була зайнята весільними клопотами. Батько підійшов до неї, привітав, вручив великий конверт, вибачився, і пішов, щиро побажавши донечці сімейного щастя.

Машина уже від’їжджала, як Настя розкрила конверт і побачила в ньому документи на квартиру та ключі від неї. Перший раз вона щиро пошкодувала про те, що послухала маму, адже це її весілля, і нічого б поганого не сталося, якби батько, який ніколи не переставав дбати про неї, побув би трохи на її весіллі, навіть з своєю новою дружиною.

– Погано ти все це зробила, Катерино, – сказала сусідка.

– Так йому і треба, саме на це він і заслужив, – відповіла Катерина, і пішла до весільної зали, адже вона видає заміж доньку, яку сама виростила, чим вона дуже пишається.

А чиєму боці в цій ситуації ви?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page