fbpx
Життєві історії
В декреті я втомилася постійно слухати, що мене годують, утримують, що з дитиною сидіти легко – це ж не на роботу ходити. В один день я сіла і проаналізувала, чи зможу я жити в розлученні. Квартира на мені, машина на мені, робота у мене завжди була офіційна і зарплата хороша. Я оголосила чоловікові, що ми розлучимося. Розповіла все його сім’ї, як він себе поводить, вони не могли в це повірити

Я одружилася у віці 29 років, на той час я працювала на хорошій роботі, жила у власній квартирі, яку мені допомогли придбати батьки, і навіть вже встигла виплатити кредит за авто. Одним словом, я була повністю готова до створення сім’ї і народження дітей. Саме тоді в моє життя і увійшов Володимир.

Він був моїм ровесником, у нас було багато спільних інтересів, до того ж, між нами виникли справжні почуття. Ми одружилися і були дуже щасливими, розуміли один одного з півслова. До народження дитини у нас з чоловіком була повна ідилія. Дитина була бажаною, Володимир мені постійно повторював, що давно мріє стати батьком, а як син народився, чоловіка наче підмінили.

Я після виписки, як тільки приїхала додому, думала, що він жартує. А потім зрозуміла, що він серйозно говорить, що я непотрібна людина в родині, що він мене годує. Зрозуміло, що я перестала приносити додому гроші, так як пішла в декрет.

Подружка моя народила на кілька місяців раніше за мене. Коли вона говорила мені, що її чоловік на неї говорить, що не допомагає з дитиною, то я дивувалася. Думала, як мені пощастило з моїм чоловіком. Він такий турботливий і точно буде допомагати. І для мене було великим сюрпризом, коли мій чоловік почав робити і говорити так само, як чоловік подруги.

Я терпіла 9 місяців. Потім у мене терпець увірвався. Я втомилася постійно слухати, що мене годують, утримують, що з дитиною сидіти легко – це ж не на роботу ходити. В один день я сіла і проаналізувала, чи зможу я жити в розлученні. Квартира на мені, машина на мені, робота у мене завжди була офіційна і зарплата хороша.

Я оголосила чоловікові, його мамі і його сестрі, що ми розлучимося через три місяці, тому як раніше роки не розводять. Розповіла все його сім’ї, як він себе поводить, вони не могли повірити.

Провели з ним бесіду. Він перед ними хотів показати себе. Сказав: «Я її не тримаю, нехай йде на всі чотири сторони». А сам повернувся додому і випрошував у мене прощення. Сказав, що все усвідомив, що ні цінував свого щастя.

Тепер мені стало легше. Він мовчить, з дитиною допомагає, але осад у мене залишився. Не знаю, чи пробачу я його за це. Але розлучення вважаю крайнім заходом, адже дитина буде позбавлена батьківської любові.

У подруги, до речі, теж відносини з чоловіком стали кращими. Її дитина вже підросла і чоловікові цікаво вже з нею гратися. Донечка тата любить і з рук не злазить.

Думаю, що перший рік найскладніший для сім’ї, в якій з’являється малюк. Просто треба бути більш терплячими один до одного.

Фото ілюстративне – allprodad.

facebook