– Щиро кажучи, я не знаю вже, що й робити потрібно в цій ситуації, що склалася в нашій сім’ї останнім часом, – говорить моя знайома Катерина, – здавалося, що з часом тільки краще буде у нас все складатися і горизонти нові з’являться, і перспективи хороші на майбутнє. А прийшли до того, від чого й пішли, навіть ще й сумніше стало, про що й не сподівалася.
Катерині нещодавно виповнилося 38 років, вона заміжня вже 15 років, з чоловіком Олексієм вони були знайомі ще з інститутської лави. І її Олексій був, що називається, справжньою зіркою універу: такий собі спортсмен, відмінник, активний юнак, який завжди був у центрі уваги.
Саме тоді Катерина всерйоз вважала, що витягнула щасливий квиток у майбутнє життя, який трапляється не кожній жінці: занадто багато було претенденток на те, щоб стати дружиною Олексія.
– Везе ж тобі, Катерино, – заздрила подружка Олеся незабаром після їх випуску, – весілля через місяць, з житлом проблем у тебе ніяких немає, Олексія мало не від дверей універу на роботу хорошу чекали і відразу на дуже хороший оклад і відмінну посаду, а тут – повна невизначеність.
Катерина тоді і сама за себе раділа, навіть не вірилося їй у своє щастя. Чоловік непогано влаштувався працювати, вона начебто теж знайшла місце в цьому житті, його батьки залишають їм бабусину двокімнатну квартиру, білу сукню весільну вже вибрано, кільця куплені.
І Олексія вона щиро любить, і це взаємність у них. А потім почалося буденне життя.
Ні, чоловік Катерини не “показав» себе у всій красі під час її декрету з сином, а потім і з донькою, адже склалося так, що сама Катерина сиділа в декретах 6 років, адже їх діти народилися з різницею рівно в 2 роки і 11 місяців.
Дружина завжди гарно займалася малюками, чоловік стрімко ріс по кар’єрних сходах, батьки КУатерини не могли натішитися своїм діловим зятем, батьки Олексія онуків теж дуже обожнювали.
– Поки я сиділа вдома, – згадує Катерина, – виявилося, що і на роботу виходити мені нікуди: на жаль, закрилася моя контора благополучно, так що робоче місце я шукала заново, вдумливо і не поспішаючи.
– Немає потреби влаштовуватися в першу-ліпшу роботу, – вважав чоловік, – останню скибку хліба не доїдаємо. Так що шукай роботу, щоб вже й цікаво, і з дітьми було без проблем сидіти: відпроситися, на лікарняний піти, або взагалі відпроситися за сімейними обставинами.
І Катерина знайшла роботу недалеко від свого будинку. Робота була не дуже прибутковою. Жінка трохи хвилювалася за те, як вона впорається після довгого домашнього періоду, який вона просиділа вдома, але вже через місяць з подивом зрозуміла, що справляється досить таки непогано з роботою, їй все легко вдається.
– І в принципі здивувалася, – зауважує Катерина, – за що нашому персоналу гроші платять, нічого важкого ж майже не робимо. Мені навіть нудно стало так працювати.
Колеги застерігали новеньку від зайвого завзяття, дивилися інший раз і косо, але начальство таку старанну свою працівницю помітило. І вже через пів року після виходу Катерина отримала перше підвищення, а потім ще і ще.
На той час, коли в перший клас пішла і її молодша дочка, на роботі пройшла реорганізація, контора стала філією більшого підприємства, половину персоналу, в основному вже людей немолодих, звільнили, решті підвищили зарплату, а Катерина цю філію сама й очолила.
– З дітьми особливих проблем і не виникало, тим більше, що мама моя взяла на себе майже усі турботи привести-відвести і погодувати онуків, вона вже на пенсії була, – продовжує Катерина, – а ось з чоловіком почало творитися щось недобре.
Олексій не докоря Катерину в тому, що вона стала отримувати більше за нього, навіть зрадів: мовляв, тепер і йому не треба жити в такій напрузі, раз турботи про сімейний бюджет лежать не тільки на його плечах.
– Спочатку якось ніби трохи знітився, – каже Катерина, – а потім оголосив: йду з роботи я, набридло мені жити в такому темпі, так втомився за всі ці роки.
-Я так довго не міг собі дозволити навть нормально відпочити, завжди був у мене такий складний та важкий робочий графік, – заявив Олексій дружині, – а тепер зможу вибрати щось до душі. Нехай і не роботу з великою зарплатою.
– Ну втомився чоловік, – підтримала зятя мама, – зрідка навіть корисно змінити сферу діяльності, колишня робота втомила геть його, вона для нього стала рутиною.
– Але він же нічого не змінив взагалі, – виправдовується Катерина, – два з хвостиком роки, як лежить на дивані рівно, ліниво гортаючи вакансії і іноді дзвонить туди по телефону. Навіть на співбесіду ходив, раз 6 за весь цей час. Ні, грошей нам вистачає на життя, звичайно, але мені прикро: нічого не хоче, ні до чого не прагне.
– Ти ж сиділа вдома, – каже Олексій на докори дружини, – я ж тебе ні словом не дорікнув, а сам усім вас забезпечував багато років підряд.
– Але я сиділа вдома, – виправдовується Катерина, – поки діти були маленькі. Я ними займалася, побутом. А ти чим? Чашку за собою не помиєш, котлети заморожені вже готові не підсмажеш. Що вже говорити, дочку зі школи до цих пір призводить моя мама, а уроки у дітей перевіряю я.
Сказати на це Олексію нічого, зате на сторону сина несподівано встали його батьки.
– Дружина сама винна в тому, що так склалося у сім’ї, – вважає мама Олексія, – поки він відчував себе головним, відповідальним за родину, у нього був інтерес працювати і заробляти. А потім ти вирішила свою кар’єру робити. А в родині першу скрипку має грати хтось один. Ось і чоловік відійшов на другий план, зроби висновки, інакше ситуація не зміниться.
– Які висновки? – каже Катерина, – Мені сісти вдома, щоб чоловік взявся за роботу? А якщо він не знайде нічого хорошого з гарною зарплатою після трьох майже років сидіння вдома, то на що ми будемо жити вчотирьох, та ще й з дітьми-підлітками? Я вже не кажу, що Олексій своєму синові дає нехороший приклад для наслідування. Такий перспективний чоловік цілими днями сидить на дивані просто. Цілими днями з дому не виходить.
Поговорити подружжю практично нема про що. Всі теми зводяться до одного, до того, що Олексій не працює.
– Так залишай ти його, – радить та ж інститутська подруга, – бачиш, конкуренції з дружиною не витримав, бідненький. Валіза без ручки, а таким перспективним чоловіком здавався колись.
Так, матеріально Катерина не програє зовсім в разі розлучення, навіть з урахуванням того, що доведеться щось купувати з житла собі і дітям, нехай і в кредит. Але зробити цей крок жінка не може: шкода проведених разом років, шкода тих перспектив, які колись були у чоловіка. І як допомогти чоловікові, поки теж не придумала.
Невже для того, щоб Олексій повернувся до колишнього життя мені доведеться піти з роботи? – запитує вона, – Але і мені хочеться відчувати себе людиною, а не домогосподаркою і кухаркою. Я теж вже не хочу сидіти вдома, я звикла гарно заробляти, чому я маю кидати цю роботу?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
