З Мариною ми не бачилися кілька років, а днями вона прийшла до мене дуже засмучена і не знає, що робити далі. Ми дружимо ще з дитинства. Я добре знаю і її, і її батьків, особливо маму, яка на мою думку, і зіпсувала їй життя.
Розповім все по порядку. Коли ми закінчували університет, мріяли обоє створити невелику фірму, бюро перекладів. Але раптом Марина передумала. Якось вона прийшла до мене і повідомила, що виходить заміж. Я була ошелешена почутим, бо не знала, що моя подруга з кимось серйозно зустрічається.
У неї був залицяльник, Сергій, син маминої подруги, але Марина завжди говорила, що він їй не подобається. А тут раптом Марина вирішила ні з того, ні з сього заміж за цього Сергія виходити. Може, звичайно, він хлопець і не поганий був, але ж вона його не любила зовсім.
Подруга стала виправдовуватися, що Сергій зробив їй пропозицію, а мама їй пояснила, що гарні кандидатури в чоловіки не так часто трапляються, що він хороший, розумний, добрий, турботливий, роботу має, гроші буде заробляти, одним словом, кращого нареченого їй не знайти, а упустить свій шанс, шкодуватиме потім.
Я не розуміла подругу, адже для мене головним критерієм завжди було знайти свою людину, від якої пахнутиме по-особливому і віятиме душевним теплом. Відговорити Марину від весілля мені не вдалося, вона послухала не мене, а свою маму.
Потім Марина з Сергієм переїхали в інше місто і ми майже перестали спілкуватися. Я з головою поринула в роботу, хотіла довести задуману справу до кінця і таки відкрила бюро перекладів. Згодом мої справи пішли вгору і мені вдалося відкрити ще два, потім ще п’ять, і тепер у мене є мережа бюро перекладів. Я успішна людина, сама придбала квартиру і авто, але ось з особистим життям у мене не склалося, ще не знайшла я того єдиного, хоча мені вже 32 роки.
Інколи я думала, а може правильно зробила Маринка, вийшовши заміж за гідного чоловіка, тепер у них сім’я, дитина, щастя. Не те що у мене – ввечері така самотність, що хоч вовком вий у своїй шикарній квартирі.
А в четвер я зранку приїхала на роботу і там на мене вже чекала моя подруга дитинства. Вона сказала, що нам терміново треба поговорити, бо від цього залежить її подальше життя. Ми з Мариною пішли в найближчу кав’ярню, і вона розповіла, що вирішила піти від чоловіка, але у неї нема засобів для існування. Марина просила, щоб я влаштувала її до себе на роботу.
Подруга розповіла мені, що не зважаючи на те, що у них є спільна дитина, рідним і близьким Сергій так і не зміг стати. Жили вони як чужі люди. Вона часто плакала ночами і не розуміла, для чого так зіпсувала собі життя, вийшовши заміж за некоханого чоловіка.
Мама радить Марині не робити дуpниць, а повертатися до чоловіка. Та вона нарешті дозріла сама приймати рішення. І прийняла – розлучатися.
Марину звичайно я підтримаю, мені її дуже шкода. Але вона сама колись своїм неправильно прийнятим рішенням зробила нещасними кількох людей: і себе, і свого чоловіка, і тепер уже і їхню спільну дитину. Ну хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
