В четвер я повернулася додому дещо засмученою. На фірмі, де я працюю, організовують невеликий корпоратив, але я була змушена відмовитися, і на це я мала ряд причин.
У нас на фірмі переважає жіночий колектив, і на роботі часто дівчата хваляться обновками, а також подарунками, які вони отримують від своїх чоловіків.
А мені похвалитися завжди нема чим, бо мій чоловік вважає, що подарунки – це зайве. Так само як і новий одяг, який він практично забороняє мені купувати.
Тому я і відмовилася йти на корпоратив, бо банально розуміла, що у мене немає гарної сукні, а в джинсах на таке дійство не підеш.
Та засмутилася я не через це. Я прийшла додому, стала прибирати, і випадково знайшла чек і папери, які засвідчували покупку пральної машини за майже 20 тисяч гривень.
Я розуміла, що це не для нас, тому що у нас є пральна машина. І я не помилилася, бо коли чоловік повернувся додому і я його запитала – що це, він відповів, що це подарунок його мамі.
Ми разом уже п’ять років. Коли ми одружувалися, все було просто, у нас був спільний бюджет, ми обоє працювали, мої доходи не відставали від його, я могла дозволити собі те, що хотіла. Чоловік не втручався у мої витрати і рідко звертав на них увагу. Та це тривало недовго.
Все змінилося коли я вийшла в декрет. У мене не було своїх грошей, і я була змушена на найменші дрібниці просити гроші в чоловіка. Паралельно я помічала, як ставлення чоловіка до грошей змінилося.
“Можеш, будь ласка, дати мені трохи на одяг?” – запитала я якось, після того як витратилася на дитячі речі.
“Знову купуєш щось непотрібне!” – відповів він, не піднімаючи очей від телефону. – “Ти повинна бути економнішою”.
Мені стало дуже прикро. Я намагалася пояснити, що я жінка, і хочу виглядати добре, та чоловік вважав це зайвими витратами.
“Ти просто не розумієш, що гроші не можна ось так тринькати. Якщо я витрачу більше, ніж зазвичай, то доведеться економити в іншому місці”, – заявив мені мій чоловік, не відриваючи погляду від екрану.
Ще в перші роки шлюбу ми святкували всі свята: день народження, Миколая, Новий рік. Чоловік купував мені подарунки, іноді не дуже дорогі, але це було приємно.
Але з часом все змінилося. На мої святкові дні він або купував шоколадку, або обходився усним привітанням.
Одного разу я наважалися на розмову з чоловіком, але схоже, він мене не зрозумів. Я пробувала йому пояснити, що даруючи подарунки, ми таким чином проявляємо свою любов, і що важлива не ціна, а увага, а він мені відповів, що у них в сім’ї не прийнято дарувати подарунки, і якщо він зі мною живе, то це і є прямий доказ того, що він мене любить.
“Та справа не в подарунку, а в тому, що я почуваюся так, наче про мене забули”, – пояснила я, намагаючись донести свою думку.
Незважаючи на мої слова, ситуація не змінювалася. Мені від чоловіка нічого не перепадало. Навіть коли після декрету я вийшла на роботу, чоловік був проти, щоб я купувала собі обновки, бо вважав, що без цього можна обійтися.
В той же час, чоловік дозволяв собі купувати щось дороговартісне своїм родичкам – мамі і сестрі. Подарунки для його сім’ї ставали все дорожчими. Якось на Миколая мамі він купив нову зимову куртку, сестрі – золоті сережки. А мені? Нічого. Мені навіть не запропонував допомогу з вибором подарунка для себе. Я мовчки зібрала подарунки для нього і його родини, але в душі щось сильно боліло.
“Чому ти не купуєш мені хоча б щось маленьке?” – запитала я одного разу, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
“Я що, маю купувати тобі подарунки на кожне свято? Ти ж не маленька дівчинка, яка хоче ляльку!” – відповів він. Я була ошелешена його словами.
Тоді я зрозуміла, що він справді змінився. Він більше не вважав мене важливою для нього, не прагнув дарувати радість. Його увага була прикута лише до родини, хоча сам він це заперечував.
– Поки у сестри немає чоловіка, я змушений її підтримувати. А мама – це мама, сама розумієш, – пояснив чоловік.
І лише я змирилася з подарунками на Миколая, так зараз новий сюрприз – пральна машина для свекрухи на Новий рік.
Я хочу розібратися в цій ситуації, бо вона мені не зовсім подобається. Наскільки це нормально, коли чоловік своїм родичам ні в чому не відмовляє, каже, що це не подарунки, а необхідність, в той час як мені він нічого не купує?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
