Минулого четверга наше життя змінилося, бо мама чоловіка приїхала до нас і заявила, що хоче жити з нами.
Мене ця заявочка дуже ошелешила, бо ж я невістка, а у неї є доньки рідні!
Моїй свекрусі 68 років, у неї четверо дітей – три доньки та син.
Якщо чесно, то в якійсь мірі я їй навіть заздрю.
Так, з чоловіком вони розлучилися. Але при цьому він грошей залишив їй, квартиру купив однокімнатну.
Діти вже всі дорослі були… Живи і радій, здавалося б, спілкуйся з близькими, подорожуй, онуками займайся..
Але вона так себе поводить, ніби її нічого не тішить уже давно, все недобре, все в чорному кольорі…
Вона взагалі така, досить важка людина, з тих, які «я все життя все для вас, а ви!».
Тепер тільки і робить, що телефонує усім і скаржиться – сил немає, апетиту немає, недобре почуваюся, гроші закінчуються. Я, каже, нікому не потрібна!
Дивлячись на неї, я завжди раділа тому, що, крім сина, свекруха має ще три дочки – за логікою речей, за такого розкладу до мене, як до невістки, я сподівалася, час дійде не скоро.
Але все вийшло трохи не так, як я думала.
Кілька тижнів тому свекруха прийшла до старшої доньки, заявила, що не має змоги навіть поїсти зварити, і лягла у неї на диван!
Прожила там тиждень. У зовиці двоє дітей, молодшому вісім місяців, живе вона у чоловіка, квартира однокімнатна, і зять тещу не сказати, що прямо любить і в гості не запрошував…
У результаті там нашій мамі вказали, мабуть, на двері.
Вона спробувала до другої доньки попроситися, але та не пустила її на поріг…
Сказала, що сидить у декреті, своїх грошей не має, допомагатиме, якщо матері сильно буде треба, але не зараз.
Об’єктивних причин щоб утримувати і доглядати свекруху немає, їй просто хочеться, щоб із нею носилися – їсти готували, прибирали, прали, посуд мили.
І мій чоловік, і його сестри впевнені, що матері просто нудно, тому вона себе так поводить.
Дах над головою є, гроші на їжу у розмірі пенсії теж є. І хіба можна за такого розкладу виснути на дітях?
З огляду на те, що у дочок сім’ї, другі половини, маленькі діти, проблеми.
До того ж всі, м’яко сказати, не багатії, і садити на шию ще й маму ніхто особливо не прагне.
Третя сестра, побоюючись, мабуть, що мама одного прекрасного дня намалюється у неї на порозі з валізою, почала їй готувати і відправляти їжу.
Її чоловік уже тиждень привозить тещі каструлі з супом і котлети, і, зважаючи на все, вже втомився. Сказав, що йому це складно.
Це при тому, що чоловік третьої сестри тимчасово не працює. Тимчасово це не місяць і не два, а більше року.
Чоловік потрапив під скорочення і нормальної роботи знайти не може. Працювати доводиться його дружині – благо, вона медик, і підробіток може знайти завжди.
Молодша сестра дзвонить тепер старшим сестрам – ви безсовісні, мовляв, умили руки, переклали матір на мене одну!
Свекруха зрозуміла, що з доньок толку мало, тому вирішила ще до сина попроситися.
Ми живемо непогано, у нас чудова трикімнатна квартира, яку ми самі собі купили, нам ніхто не допомагав.
В четвер нам мама чоловіка сюрприз зробила – в гості приїхала. Вона вирішила, що хоче жити з нами.
Я вважаю, що це не мій клопіт, у мене своя мама є. А свекруху має хтось з зовиць доглядати!
Чоловіку моя позиція не подобається, він каже, що це устаріле правило, що донька має доглядати батьків. А я вважаю, що саме так і має бути!
До чого тут я? Я невістка, і не хочу доглядати свекруху.
Маю я право так думати?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.