Я стала вдовою в 50 років. На той час наші діти вже виросли і пішли з дому, тому я практично залишилася сама.
То був дуже складний період для мене, я важко це пережила, але були діти, заради яких я трималася.
В один момент настала тиша, яка мене лякала, бо всі ці роки я крутилася як білка у колесі: робота, будинок, чоловік, діти. А потім, в один момент, все закінчилося.
Я відчувала спустошення, сум, невідомість лякала, і я не уявляла, як жити далі.
Три роки тому до мене приїхала моя кума, яка вже довгий час працює в Чехії.
Люба так захоплено розповідала про заробітки, що переконала і мене поїхати з нею.
Я трохи вагалася, але в підсумку погодилася – хотілося трохи забутися і грошей заробити.
Ми з Любою працювали на заводі, разом знімали квартиру.
Моє нове життя мені подобалося.
Через певний час перебування в Празі, я зустріла Михайла.
Він теж з України, але вже років двадцять живе у Чехії, має свій будинок, давно розлучений і живе сам.
Михайлу 59 років, ми з ним спілкувалися майже щодня. Ми як дві половинки одного цілого.
Через кілька місяців Михайло запропонував мені переїхати до нього, він переконував мене, що у нього все серйозно.
Для мене це стало несподіванкою, мені було складно наважитися на такі зміни, тому спочатку я поїхала додому, хотіла з дітьми порадитися.
Я була впевнена, що вони мене зрозуміють. І син, і дочка вже мають власні сім’ї, живуть окремо.
Діти у мене хороші, вони з розумінням поставилися до ситуації.
Свою квартиру я вирішила здавати, і стала пакувати речі, Михайлу я вже зателефонувала і дала згоду.
Але тут несподівано виступила проти рідня мого чоловіка. Особливо свекруха і зовиця.
Вони мені сказали, що так не можна! Залишити своїх дітей і помчати до чоловіка в іншу країну вони вважають не найкращою ідеєю.
– Ти маєш жити заради дітей та онуків! Їхніми інтересами, їхнім життям! – сказала мені колишня свекруха.
Слухати я їх не стала, і таки поїхала в Чехію.
Ми з дітьми з відео зв’язку спілкуємося, у них своє життя, а у мене своє.
Поки у мене все добре, Михайло – чудовий чоловік: добрий і турботливий, мені цього дуже не вистачало.
Діти мене підтримують, і це головне, а родичі чоловіка вважають зрадницею і не спілкуються зі мною.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна