Дача у нас була давно, але все руки ніяк не доходили довести її до пуття. Але останні події показали, що добре мати власний будинок, тому ми нарешті зробили на дачі ремонт і тепер там можна жити не тільки влітку, але і взимку.
То ж все гарно обладнавши, ми з чоловіком вирішили там жити. Машина є і у мене, і в чоловіка, так що на роботу ми без проблем дістаємося за 40 хвилин.
До вчорашнього дня ми були впевнені, що залишилися в нашому дачному селищі одні, влітку тут живе багато людей, а зимою немає нікого. Але вчора чоловік ввечері повертався машиною додому і побачив світло ще в одному будиночку. Він знав, що там все літо жила літня жінка, яку донька привезла на дачу.
Чоловік вирішив заїхати подивитися, хто є в будинку, тому що був впевнений, що на ціле наше дачне селище тільки в нас є повноцінне опалення, вода і всі інші зручності в будинку.
Двері моєму чоловіку відчинила літня жінка, на вигляд їй було років під 80. Чоловік пояснив їй, що він її сусід, і прийшов запитати, чи їй, бува, чогось не треба. Бабуся була дуже зворушена, сказала, що все в неї є, і запросила його на чай. Було видно, дуже скучила вона за спілкуванням.
В будинку було дуже холодно, обігрівач ледь нагрів кімнату, в якій спала бабуся. Їсти вона собі готувала на невеликій електричній плиті. На столі стояло кілька яблук і кусок черствого хліба. Мій чоловік довго не думав і сказав, щоб бабуся збиралася.
В той вечір він привіз її до нас. Поки бабуся роззувалася, чоловік мені спробував все пояснити. Я швиденько накрила стіл, налила гарячого борщику, бабуся стала жадібно його сьорбати. А після вечері вона розповіла нам свою історію.
Рік тому її на літо привезла її сюди дочка, спочатку начебто родичі приїжджали часто, а потім залишили одну. Бабуся каже, що час від часу дочка заїжджає і привозить гроші, але що тут за гроші купиш? До магазину ж далеко.
У бабусі квартира окрема двокімнатна в місті, в ній зараз живе онук від доньки. Вона другу квартиру молодшому синові підписала ще давно. А він продав майно і за кордон назовсім поїхав.
Цього року влітку бабуся заповіт зробила на онука, а в жовтні, як завжди, із дачі її просто не забрали. Внук одружився, дитину з дружиною чекають, то ж для бабусі місця в квартирі не залишилося.
Бабусю навіть на весілля не запросили, та й повідомили про подію із запізненням. Але головна образа чекала на неї далі. Дочка обіцяла продукти на дачу щотижня привозити, але зараз просто забула про неї, каже, що на роботі завал, вона не встигає ще й до матері їздити.
У мене в голові не вкладається те, як вчинили незнайомі мені люди з незнайомою мені матір’ю та бабусею.
Ми запропонували цій жінці залишитися на зиму у нас, адже в нашому будинку їй буде значно зручніше. Вона відмовлялася, але ми наполягли.
Через якийсь час ми додзвонилися її синові за кордон. Він каже, мовляв, а чим він допоможе, якщо зараз далеко. Сестра обіцяла маму доглядати, от нехай і доглядає.
Поки бабуся живе з нами, допомагає нам з дітьми, а далі побачимо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
